Перші кроки в магії 2

Проходили дні, і Мелінда проживала це літо, набираючись нових знань. Кожен ранок дівчина розпочинала з прогулянки в саду, де росли різноманітні квіти й дерева, серед яких відчувала особливу гармонію. Її улюбленим місцем була стара яблуня, під якою часто сиділа з книгою в руках. Вона читала з великим захопленням, поринаючи у світи, що відкривалися на сторінках.

Час від часу юну Мелінду відвідувала тітка Тереза, досвідчена повитуха і травниця з багатим життєвим досвідом і незвичайними історіями. Їхні зустрічі завжди були особливими для дівчини, наповнені теплом, затишком і таємничістю.

Тітка Тереза з'являлася несподівано, немов відчуваючи, коли її племінниці найбільше потрібна її присутність. Вона приносила з собою кошик, наповнений різноманітними травами й квітами, які вирощувала у своєму саду.

— Мелінда, люба моя! — вигукнула вона, обіймаючи племінницю. — Я принесла тобі справжні скарби природи!

Мелінда вдихнула п'янкий аромат трав, що линув із кошика. Ці запахи ніби відкривали двері в інший світ, де все мало свій сенс і власну таємницю.

— Тітонько, які чудові запахи! Розкажіть мені про ці трави, будь ласка, — попросила дівчина, очікуючи на ще одну казкову розповідь.

Вони влаштувалися на веранді, під вечірнім небом, яке було покрите мерехтливими зірками. Тітка Тереза дістала з кошика пучок яскраво-жовтих квітів.

— Це материнка, сонечко моє, — сказала вона. — Знаєш, чому її ще називають травою Бригіти? Бригіта — богиня вогню, поезії та цілительства. За легендою, ця рослина виросла з її сліз, пролитих на землю під час створення світу. Тому материнка вважається священною і наділена могутньою магічною та цілющою силою.

— А для чого її використовують? — зацікавлено спитала Мелінда.

— О, ця трава — справжній дар богині! — захоплено відповіла тітка. — Материнка захищає від злих духів, очищує розум і дарує натхнення поетам. Її використовували для зцілення, створення захисних амулетів і у священних напоях. А ще знаєш, якщо покласти гілочку материнки під подушку, то можна побачити віщі сни та отримати мудру пораду від самої Бригіти.

Тітка Тереза дістала ще один пучок – цього разу зелене листя з ніжним ароматом лимона.

— А це, моя люба, меліса. Відчуваєш цей свіжий запах? Вона чудово допомагає при безсонні та заспокоює серце. Вона завжди була в моєму кошику, коли я йшла допомагати при пологах — це гарантувало мир і спокій для матері.

Мелінда слухала, затамувавши подих, як історія, що захоплює, розгорталася перед нею. Кожне слово тітки було наче заклинання, яке відкривало нові грані світу.

— А знаєш, що ще цікаво? — продовжувала тітка Тереза, її очі блищали від прихованої усмішки. — Кожна трава має свій час збору. Наприклад, квіти липи найкраще збирати в повний місяць - тоді вони найбільш цілющі. Природа розкриває свої скарби лише тим, хто вміє слухати її голос.

— Як захопливо! — вигукнула Мелінда, її серце билося швидше, як тільки вона уявила себе серед місячного сяйва, збираючи квіти, наповнені магією ночі.

Тітка Тереза зітхнула і поглянула на Мелінду з сумішшю ніжності та стурбованості в очах. Вона обережно взяла руки племінниці у свої та м'яко промовила:

— Люба моя, ти, мабуть, помітила, що твої батьки не поділяють нашого захоплення травами та їхніми чарами?

Мелінда кивнула, відчуваючи, як у грудях защеміло від цієї теми.

— Твій батько, Стефан, він добра людина, але... він не вірить у чари трав. Для нього це все лише забобони та казки, — тітка Тереза говорила тихо, ніби боялася, що стіни можуть їх почути. — А твоя мама, Іларія... Вона завжди намагалася зупинити будь-які розмови.

Дівчина опустила очі, відчуваючи, як у горлі застряг клубок.

— Але ж чому, тітонько? Чому вони так ставляться до цього? — запитала Мелінда, її голос тремтів від емоцій.

Тітка Тереза ніжно погладила її по щоці.

— Розумієш, дитино, не всі здатні бачити магію, яка нас оточує. Твої батьки... вони бачать світ інакше. Вони вірять у те, що можна пояснити логікою.

Вона зробила паузу, збираючись з думками.

— Але це не означає, що вони не люблять тебе чи що вони погані люди. Просто... їхній шлях інший.

Мелінда підняла очі на тітку, в них блищали сльози.

— А як же я? Що мені робити?

Тітка Тереза лагідно усміхнулася.

— Ти маєш йти своїм шляхом, моя люба. Поважай вибір батьків, але не зраджуй серце своє. Магія природи - це дар, і якщо ти відчуваєш її, не відмовляйся від неї.

Вона міцно обійняла Мелінду.

— Пам'ятай, справжня мудрість - це вміння бачити красу у всіх проявах життя, навіть якщо інші її не помічають.

Мелінда притулилася до тітки, відчуваючи, як її слова зігрівають серце і дають силу.

Вони провели весь вечір, поринувши у світ трав, настоїв та стародавніх історій, які зберігали мудрість поколінь. Час минав непомітно, наче вони самі стали частиною того магічного світу, про який говорила тітка Тереза.

Коли настав час прощатися, тітка Тереза обійняла Мелінду міцно, але ніжно, як тільки вона вміла.

— Пам'ятай, моя люба, справжня сила не в травах, а у твоєму серці, — сказала вона, її голос був спокійним і теплим. — Трави - це лише інструменти, які допомагають нам розкрити нашу внутрішню мудрість.

Коли тітка Тереза пішла, Мелінда ще довго стояла на порозі, вдихаючи аромат трав, що залишився в повітрі. Її серце було сповнене енергії та нових надій.

Кожен день відкривав для Мелінди щось нове. Вона почала помічати деталі, які раніше залишалися поза її увагою: спів птахів, шелест листя, аромати квітів. Світ для неї став іншим, ніби ожив, і дівчина відчувала все навколо з новою силою. Арон з'являвся дуже рідко, і Мелінда вже звикла до цих короткочасних зустрічей. Його прихід завжди був несподіваним, але щоразу приносив із собою відчуття чарівності та загадковості.

Сьогодні видався напрочуд гарний літній день. Небо було безхмарним, а сонячні промені м'яко зігрівали землю. Легкий вітерець давав бажану прохолоду, тихо шепочучи серед листя дерев. Мелінда вирішила провести цей день у саду, де можна було знайти спокій і затишок. Вона взяла свій улюблений плед і постелила його під яблунею. Умостившись зручно, Мелінда взяла до рук книгу, і світ навколо наче зупинився. Сонячні промені ніжно торкалися її обличчя, зігріваючи шкіру і створюючи відчуття спокою. Вона підняла голову до сонця, заплющивши очі, і насолоджувалася кожною миттю цього моменту. Вітерець блукав у її довгому волоссі, граючись пасмами, наче вивчаючи їх. Пташки весело співали десь поблизу, і їхні голоси перепліталися в гармонійний хор, створюючи ідеальний фон для читання. Кожен звук, кожен шелест листя на дереві здавалися частиною магічної симфонії природи. Мелінда відчула, як її серце наповнюється теплом і радістю, коли вона поринала в чарівний світ книги.