1

1.

   Занадто прохолодним ранком зустріло нове місто мене в останній тиждень літа. Це остання моя надія на вступ до академії, інакше доведеться повертатися до дому. А цей варіант мене не влаштовує.

   Ну чому усі документи можна подавати тільки за місяць до навчання і при цьому ти маєш ще дочекатися потрібного тобі професора, якщо я і так знаю на кого буду навчатися зі своїм рівнем. Стільки часу згаяла на лицемірство і прибріхування, що якщо вступлю саме до їх академії обов'язково стану найвеличнішим магом. Тільки в який сфері, вони і самі не знають. В мене звісно видатні здібності, але майже нульові. І цю здібність навіть викладачі не помітили. Ну і самі винні.

   Моя ціль як найдалі від дому і не дуже близько до столиці, бо там точно нульовій немає що робити, та і ціну таку втулять, що під мостом жити буду. А навчатися треба, бо як казав батько:- "Гірше за перегорівшого мага,  може бути тільки не навчений."

   Так що зустрічай мене величне місто Рейран ну і "Академія магічних наук", є надія, що я на тобі і зупинюсь, тим паче, що часу вже немає на пошуки.

   Диліжанс зупинився перед самісіньким входом до академії, чудово що з багажем не прийдеться далеко іти. Поки я виповзала з нього, ноги зовсім відмовлялися ходити через довге сидіння, мої речі вже згрузили на тротуар і не чекаючи поки я хоч щось скажу поїхали далі. Люди тут не дуже привітні чомусь.

На вході у воріт є місце де за пару монет ти можеш залишити свій багаж, щоб не тягати все з собою, а якщо тебе зарахують, то магічним чином він опиниться у твоїй кімнаті. Дуже зручно коли ти приїздиш одразу на співбесіду, а не заздалегідь винаймаючи собі кімнату і витрачаючи ще більше грошей. Вже плюсик ставлю цій академії, приємна турбота про студентах. Велике подвір'я з парком і місцями для відпочинку, багато дерев і різноманітних квітів дуже затишно і навіть старовинний замок який тягнеться своїми вежами до неба, не нагнітає і виглядає привітно. У великому вестибюлі на тебе чекають старшокурсники які допомагають вирішити твої питання, щоб не було штовханини і паніки. Ще один плюсик за організацію. Не треба бігати, когось шукати, чіпати зайвих людей, вичитувати стенди з об'явами, а то і спочатку вишукувати ті стенди. Я одразу вирішила скористатися такою нагодою і підійшла до дуже світлої дівчини, скоріше за все маг повітря, бо вітерець грав її волоссям іноді заплітаючи косички й знову розплітаючи їх, це заворожувало.

   - Добрий ранок. Підкажіть будь ласка де я можу поспілкуватися з викладачами, що до вступу до академії?

   Почувши мій голос, дівчина привітно посміхнулась і жестом запропонувала пройти за нею.

   - Добрий ранок. Звісно, пройдіть за мною я вас проведу до професорів. Вони поспілкуються з вами, якщо всіх все влаштує, тоді я вам передам необхідні документи і мапи будівлі і прилеглої території. Проходьте ось ця аудиторія.

Дівчина постукала в двері, заглянула не дочекавшись дозволу і відчинила двері ширше переді мною.

   - Будь ласка заходьте.

Притримуючи двері і чекаючи поки я зайду.

   - Дякую. Ви дуже мила.

   - Завжди рада вам допомогти. Гарного дня.

   Відповіла вона зачиняючи за мною двері.

   - Навзаєм.

   Я ще декілька секунд дивилась на зачинені двері і дивувалась, невже усі такі ввічливі у цій академії. Цікаво. Хоча щось незрозуміле мені заважає. Обернувшись побачила трьох людей сидячих за столом.

   Перша жінка привернула погляд своєю зовнішністю. Скоріш за все альбінос. Вся біла, тендітна, шкіра на лиці і долонях виглядала як дуже тонкий папір, майже прозора. Волосся біле заплетене в легку, довгу косу, перекинуту через плече. І одяг її теж був весь в світлих тонах. Іноді здавалось, що вона зараз зникне. Очі світло блакитні, але дуже пронизливо вдивлялись в мене. Саме вони і повернули мене з роздумів в аудиторію.

   Тоді я звернула увагу  і на другу жінку. Повністю протилежна першій, величну, з темним волоссям укладеним в високу зачіску, з темно синіми очима як бездонний океан. І  сукня яка підкреслює ідеальну фігуру. Я була вражена наскільки вони різні і наскільки однаково захоплюючі.

   Чоловік який сидів трохи далі від них зовсім не виявляв зацікавленості до моєї персони. Було відчуття, що його змусили сидіти на цьому прийомі. Гарний, високий теж темне волосся з невеличким хвостом забраним назад очі бурштинового кольору і відчуття, що міняють колір від темного до світлого. Захотілося роздивитися, але тільки він помітив мою зацікавленість вони повністю почорніли. Одяг поруч з жінками виглядав занадто просто. Вони як на якийсь прийом збирались, а він на тренування.

   Я вже зрозуміла поки я їх роздивлялась і перебувала на емоційних гойдалках. Вони вже просканували мене і знали мої можливості. Першою заговорила світла жінка.

   - Добрий ранок. Я  Ейра Строн професор з ментальної магії і все що з нею пов'язано.

   - Добрий ранок. Вибачте будь ласка я трохи відволіклася на вашу зовнішність і зовсім забула привітатися і назватися. Хоча я так розумію ви і так вже все знаєте.

   Вона мило посміхнулась, переглянулась з темною жінкою і продовжила спілкування.

   - Щось не так з моєю зовнішністю?

   - Так. Вона заворожує.

   Жінки знов подивились одна на одну. І тепер почала говорити темна.

   - Ви цікаві, але досі не назвали себе.

   - Вибачте. Я Руна Мелуш, мені двадцять, рівень нульовий, хочу навчатися на факультеті магічних формул. Правила навчання для таких, як я мені відомі. Все залежить тільки від того візьмете мене ви чи ні.

   Особисті документи і виправки зі школи поклала на стіл перед професорами. Темна жінка протягла руку до моїх документів, взявши їх передала одразу чоловіку.

   - Це ти маєш дивитися.

   Поки чоловік роздивлявся мої документи, темна жінка вирішила заповнити паузу  глянувши мені в очі посміхнулась.

   - Я Сігне Грум професор факультету зілляваріння. А моя зовнішність не заворожує?