26.3

   Я зробила крок ближче і поклала руки йому на плечі.

   — Ти мені не довіряєш? Тому й хочеш залишити свою мітку?

   — Ні, — відповів він одразу. — Я в тобі навіть не сумніваюсь. Я знаю, що ти будь‑кого відвернеш від себе сама. Просто… мені так спокійніше.

   Його руки обережно лягли мені на талію.

   — Добре. Я погоджуся, — сказала я.

   Він одразу посміхнувся і потягнувся до поцілунку.

   — Але в мене теж є прохання.

   Він завмер. Погляд одразу став настороженим.

   Я розкрила долоню. На ній сидів павук — чорний, майже з долоню, з товстеньким черевцем і тонкими лапками.

   — Одягни його у відповідь. Куди завгодно — він сам вибере місце.

   — Ти будеш мене контролювати? — він схрестив руки на грудях.

   — Ні. Я навіть не знатиму, де ти і що з тобою.

Але якщо Моїру знову захочеться полізти у твою свідомість або щось змінити — йому цей сюрприз не сподобається.

   Я дивилася йому просто в очі.

   — Жоден маг розуму не здатен зламати його. Я використала всю пам’ять до твоєї магії, щоб він був налаштований тільки на тебе. Через це і колір твій.

   Грум посміхнувся — вже спокійно. Руки знову повернулися мені на талію.

   — Невже ти настільки піклуєшся про мене?

   — Ти навіть не уявляєш, наскільки.

   Він закатав рукав сорочки й простягнув ліву руку.

   На зап’ястку я помітила браслет — схожий на той, що він пропонував мені.

   Я посадила павучка на його руку. Той пробіг трохи вище, обхопив лапками зап’ясток — і в одну мить втратив об’єм, перетворившись на татуювання.

   Я у відповідь простягнула ліву руку. Він одягнув браслет, застібка тихо клацнула. І, нахилившись, прошепотів мені на вухо…

   — Тепер до весілля зняти не зможеш, — сказав він, а моє здивування було безмежним.

   — А якщо розірву заручини?

   — Я зроблю все можливе, щоб цього не сталося.

   Хотіла ще кілька питань поставити, але він накрив мене поцілунком — гарячим, пристрасним, таким, що мені вже було все одно, де ми і що з нами.

   Я танула в його руках, відчуваючи кожен дотик. Він майже звільнив мене від сукні і раптом зупинився.

   Відкрила очі, незадоволено глянувши на нього. Він розглядав мою білизну. Помітивши мій обурений погляд, обережно поцілував шию й вирішив пояснити:

   — Я втрачаю розум від того, що ти постійно приховуєш під одягом. Як тільки тебе бачу, хочеться роздягнути й подивитися, що на цей раз ти сховала, — шепотів на вухо, ледве стримуючись.

   Я відчувала всім тілом його напругу й неймовірний контроль.

   — Так не стримуйся, — простогнала я.

   Ніби чекав саме на ці слова, ігноруючи мову мого тіла, яке вже кричало, щоб він робив зі мною все, на що тільки здатна фантазія.

   Підхопив на руки і зробив крок до ліжка — і в цей момент пролунав стукіт у двері.

   — Я знаю, що ви обидва тут, — промовив Ал. — І судячи з того, що я відчуваю… я не вчасно, але вас усі чекають.

   Тиша. Потім він швидко пішов, щоб більш досвідчений некромант випадково нікого не вбив.

   — Все ж таки я з ним щось зроблю, — прогарчав Грум мені у шию, а я все ще не могла заспокоїти дихання, привертаючи увагу до зони декольте.

   Не зрозумію, коли встигла його роздягнути, але торкатися оголеного тіла було неймовірним.

   Сукню я теж загубила, спідня білизна — останній бар’єр пристойності. Не соромно, але трохи збентежено, коли помітила цю картину.

Я сховала обличчя у його грудях, ніжно торкаючись губами.

   — Взагалі-то не час і не місце? — запитала, ще соромлячись глянути йому в очі, але все ще на його руках, намагаючись непомітно звестися й знайти сукню.

   Він посміхнувся, обережно поставив мене на ноги, підняв за підборіддя, подарував ніжний поцілунок. Я не відкривала очей.

   — Якщо впевнена, можемо відправитися куди завгодно, — прошепотів він.

   Я поглянула в його очі — думки ще не впорядкувала.

    — Поки що не впевнена… Тоді йдемо їсти.

   Він допоміг мені привести себе до ладу, взяв за руку й повів до їдальні.

   Вже всі зібралися, нас чекали. Грум допоміг сісти за стіл і сів поруч. Вечеря розпочалася у тиші.

   Я була дуже зголодніла, навіть не дивилася на когось, і відчувала легкий сором — ніби вони здогадуються, що між нами відбувалося в моїй кімнаті.

   Опанувала себе, заспокоїлася. Коли вечеря майже завершилася, підняла погляд — і помітила, як усі дивляться на мене крадькома, щасливими очима.

    — Що сталося? — запитала я, ще трохи спантеличена.

   — Ти завершила справу, і всі покарані. Ще й ми в плюсі залишилися, — відповів батько.

   — В сенсі? — щось я, мабуть, пропустила, коли відключилася.

   — Ларс Торен усе ж переписав на твою сестру частковий дохід від одного з бізнесів, — пояснив батько. — Хотів на тебе, але навряд чи ти цим займалася б. Брат додав відсотки від нарахувань. Тобі нема про що турбуватися. Тепер ти дуже завидна наречена, як і твоя сестра.

   Я лише здивовано дивилася на них.

   — А я й не турбувалася. У мене, завдяки вам, грошей достатньо.

   — Тобі знадобиться придане найближчим часом, — прокоментував Ал, хитро глянувши на браслет на моїй руці.

   — Не раніше ніж тобі, — роздратовано відповіла я.

   На диво, хлопець навіть трохи зашарівся. Мені стало смішно.

   Після вечері Грум попрощався з усіма. Ми вийшли на двір, він поцілував мене і зник у темряві. Стало сумно, але ненадовго.

   Повернувшись до рідних, я перш за все заховала спогади про минуле й про страту, щоб вони їм не заважали. І справді, братові вже час одружуватися, але він не може подолати той жах, що стався зі мною.

   Батько покликав вирішити питання по справах і домовитися про мою допомогу на цей тиждень. Виявилося, що мій відпочинок у батьків розписаний по годинах.