15.1

   Оновлене навчання мені подобалося набагато більше, ніж зазубрювання формул і їхнє можливе застосування. Відчувати магію в усьому тілі і контролювати її — це неймовірне відчуття.

   На занятті по самоконтролю з менталістами перевірила декілька новеньких свідомостей і випробувала нові пастки Лаї. Вона покращила свій захист, але було зрозуміло: ще є над чим працювати.

   Я навчалася випускати щупальця, щоб обережно торкатися чужих свідомостей, поки лише через візуальний контакт. Натомість на занятті з бойової магії мій ланцюг став більш впевненим, і я вже не витрачала стільки сил. Солі на цьому занятті не було, але хлопці вирішили битися зі мною парами, і мене тепер не виснажували на максимум.

   Професор Красс спостерігав за мною та обирав індивідуальні техніки, необхідні для покращення моїх навичок. Він порадив звернутися до лорда Моїра, хоча академія, скоріше за все, буде проти: не для того ж вони підписували зі мною контракт, щоб я стала ученицею ворожого мага. Ще один варіант — досвідчений некромант, а оскільки його зараз немає, доведеться поспілкуватися щодо пана Франга. Виходить, від некромантів мені нікуди не подітися.

   З цього роблю висновок: обов’язково треба поговорити з Алом. Не можу розібратися, що лякає мене більше — те, що все ж таки доведеться застосовувати наведення, чи те, що в мою голову ці думки вклав маг повітря.

   На обіді зустрілась із Лін та Іваром. Алар відсутній: професор Красс запросив його до себе. Ми лише встигли посміхнутися один одному.

   Лін розповіла, що її рівень магії вже майже третій — ми пораділи за неї. Ще вона повідомила, що наприкінці року буде грандіозний бал, і нам потрібно прикупити нові сукні. Я поки що не сказала, що мене запросили на прийом до імператора. Взагалі, я ще не вирішила, чого хочу, але точно не нової сукні. Можливо, є спосіб на якийсь час зникнути для всіх. Це було б чудово.

   Після обіду я разом із Лін зайшла на заняття з зілляваріння, щоб подивитися, що до чого. Професорка Грум зраділа моїй появі. А от кого я зовсім не очікувала побачити, так це Ловісу Корт. Вона сиділа поруч із милою дівчинкою, з якою Лін виявилася в хороших стосунках, і саме вона мене познайомила з нею.

   — Це Альва Мінор, маг землі, перший рівень.

   — Приємно познайомитись, я… — простягла руку я.

   — Ми і так знаємо, хто ти, — відповіла Ловіса за Альву. — Відійди від нашого столу і більше навіть не дивись у наш бік.

   Моєму здивуванню не було меж. Я подивилась на Альву: вона невпевнено опустила погляд, а Ловіса, навпаки, задерла носа догори й дивилася з викликом.

   — Я не можу зрозуміти, що я встигла тобі зробити, щоб ти мене ненавиділа?

   — А ще й розумнецей себе називаєш. Іди куди йшла, поки я не почала злитися.

   Щось темне розлилося в середині неї, саме там, де має вирувати магія. Невже так виглядає чиста ненависть? Дивлячись на неї, я не втрималася і запитала:

   — А що буде?

   Це було неймовірно. Чиста лють перемістилась в очі. Синій колір її погляду почав сіріти, як океан під час бурі. Я не могла відвести очей, відчуваючи бажання доторкнутися і «скуштувати» безмежну лють і ненависть.

   — Так, дівчата, по місцях, будь ласка! — вимовила леді Грум.

   Я придивилася до дівчини — і все зникло, заховалося в секунду. Та мені захотілось ще раз це побачити й навіть пограти з цими емоціями. Здавалося, це буде весело. Я посміхнулася своїм думкам і пішла за Лін.

   Заняття з зілляваріння виявилися цікавими, але зовсім не моє. Замість того, щоб уважно слухати, я постійно тренувалася проникати в чужі свідомості. Навіть коли професор Грум звертала на мене увагу й ставила запитання, я встигала хитрувати й виймала інформацію з Лін.

   Після заняття леді Грум попросила мене затриматися. Лін махнула мені рукою й побігла по справах, а я залишилася чекати, поки не піде останній студент. Стояла біля вікна, і мене знову накрив сум. Можливо, я все-таки прийняла невірне рішення щодо Грума. І мені точно треба з кимось про це поговорити.

   — Я дивлюся, на моєму занятті тобі було нецікаво? — підійшла до мене леді, теж почала дивитися у вікно.

   — Не те щоб нецікаво, — задумливо відповіла я. — Просто не відчула в собі хисту до зіль.

   Вона посміхнулася після моїх слів.

   — Не багато менталістів проявляють цікавість до моєї справи.

   — Але ти знала, що саме ви можете зробити зілля унікальним?

   Повернулась я до неї з цікавістю.

   — Чому?

   — Ви вкладаєте свою особисту частку в кожне зілля, до якого прикладаєте зусилля. Тому, перш ніж вирішувати залишати заняття, спробуй створити щось сама, а після вже роби висновки.

   — Я зрозуміла: спершу практика, а потім рішення. Я не збиралася полишати заняття, — відповіла я хитро, дивлячись на леді.

   — А мені здалося, що збиралася. Чи в тебе є ще якісь питання до мене? Через це ти просто чекала закінчення заняття.

   — Скоріше за все, саме так.

   — Ти якась сьогодні загадкова.

   Стоїмо і дивимось одна на одну.

   — Перше питання стосовно мого бойового навчання. Професор Красс пояснив, що мені потрібен маг розуму, тобто лорд Моїр, для індивідуального роз’яснення деяких специфічних моментів.

   — Ні в якому разі! — зовсім збентежено відповіла леді.

   — Добре, — склавши руки на грудях, погодилася я. — Є варіант із вашим братом, але ви його самі відправили далі від академії.

   — Він має все добре обдумати. Тому цей варіант теж не підходить.

   — Без проблем. Тоді додайте мені заняття з паном Франгом, зокрема медитації. Мені потрібно ще проводити з ним час на полігоні.

   — Ні, це теж нам не підходить, — ледь помітно кинула на мене погляд леді.

   — Так чого ви від мене хочете? — я почала злитися. — Вважаю, що я занадто чемна. Треба було давно прогулятися по вашій свідомості, щоб зрозуміти, що відбувається.