8.1

   Ми з друзями зібралися в таверні, в якій вже відпочивали на початку навчання. Івар мене обійняв і промовив, що не відпустить ні за що, а Лін намагалася його відштовхнути, щоб теж обійняти мене. Раділи так, що весь столик наче світився від щастя. Алар стояв трохи осторонь, щоб не заважати моєму «удушенню». Мабуть, сподівався провести невеличкий експеримент з воскресіння. Лін, врешті-решт, покинула спроби дістатися до мене, підбігла до некроманта і вирішила, що він теж «гідний померти від обіймів». Він виглядав дуже здивованим.

   — Дякую тобі, що був поруч із нею! — продовжувала обіймати його Лін.

   — Куди ж я від неї? Ми невід’ємні одне від одного, — промовив Ал, намагаючись заспокоїти дівчину.

   — Як же це романтично! — простогнала від щастя Лін. — Івар, тобі частіше треба спілкуватися з Алом. Він навчить тебе бути джентльменом.

   Я зацікавлено спостерігала за їхньою розмовою. Виявилось, що поки я перевантажувала себе навчанням, Івар вже встиг позустрічатися з трьома дівчатами — і це дуже обурювало Лін, адже її почуття до відносин тонкі, але вона все одно підтримувала друга навіть у його помилках. Побачила, що дівчина стала більш впевненою в собі: мило посміхалась студентам, які проходили повз нас. Івар теж змінився: став більш мужнім, і дівчата за сусіднім столиком від нього просто не відводили очей. Якщо він обертався до них — вони кліпали очима і тихо посміхалися. Подивившись на це, я трохи засмутилась.

   — Я так багато впустила зі студентського життя, — промовила, опустивши голову.

   — В сенсі? — здивовано спитала Лін.

   — Івар зводить дівчат з розуму. Від тебе теж хлопці у захваті. А я… тільки з книжками і спілкуюсь, — сумно зітхнула я.

   — Я від тебе у захваті, — усміхнувся некромант. — Чи тобі мене замало?

   — Тобі мене нав’язали! — зробила вигляд, що ображена.

   Він підморгнув і подарував мені повітряний поцілунок, а потім пішов з Іваром замовляти напої. Лін усміхнулась, підхопила мене під руку:

   — Повір мені, ще встигнеш розважитись. Головне — рівень підніми і іспити здати, тоді ми відірвемося по повній.

   Я посміхнулась у відповідь і пошепки промовила:

   — В мене вже майже другий рівень.

   Вона так заверещала від радості, що я руками прикрила вуха. Саме в цей момент до нас повернулися хлопці з вином. Я перелякано подивилась на Алара. Він посміхнувся і загадково підморгнув:

   — Я дуже хочу повторення тієї ночі.

   Лін почервоніла й навіть прикрила рота рукою, щоб знову не зойкнути вголос.

   — Тієї, коли я мало не вбилась завдяки тобі? — провокаційно подивилась я на нього.

   — Ні, — посміхнувся він, — тієї, що була вночі.

   Я навіть розлютилася. Зовсім уже загрався. Хоче вбити мою, єдину, між іншим, подругу.

   — Не приколюйся! Лін зараз втратить свідомість, а Івар — щелепу під столом загубить. А взагалі, хочеш, я навію тобі еротичний сон з будь-якою дівчиною.

   — Добре, я згоден на таке тільки з твоєю участю, — і так пронизливо подивився на мене.

   — Ти згоден на такі відносини? — зробила вигляд, що ось-ось розридаюсь. — А я ж плекала надію, що ти таки запропонуєш зустрічатися.

   Тиша за нашим столиком була мертва кілька хвилин. Після цього Ал не витримав:

   — Все, ти перемогла. Я не можу з тобою тягатися в цих іграх.

   Лін «ожила», почала переводити погляд то на мене, то на Ала. І з таким сумом промовила, що мені навіть її шкода стало:

   — Тобто після цього діалогу ви не будете зустрічатися?..

   В її очах з’явилися справжні сльози.

   — Я ж собі вже такого понавидумувала, а ви… Одне розчарування з вами.

   І ми всі разом розсміялися з цієї ситуації.

   — Все неймовірно і весело, але пити я не буду. Спочатку іспити здам, закріплюсь як повноцінний студент, а вже після — можна і поекспериментувати, — і загадково подивилась на некроманта.

   Він аж сіпнувся.

   — Я ж казав, досить. Я переможений, — і підняв руки догори на знак капітуляції.

   Я посміхнулась:

   — Це тобі контрольний у голову, щоб пам’ятав, хто в цій грі найкраща.

   — До речі, а яка в тебе магія? — запитала Лін. — Я взагалі нічого не відчуваю від тебе, незважаючи на твій рівень.

   — Демонструвати не буду, — гордо підняла голову. — Я маг розуму.

   Лін ойкнула. Івар зблід. А я здивувалась їхній реакції.

   — Чого ви так злякались? Я ж нічого поганого не зробила.

   — А ти в моїй голові не порсалась? — пошепки запитав Івар.

   — Мені і своєї поки вистачає, — образливо відповіла я. — Тут спочатку порядок треба навести.

   І показала пальцем на скроню.

   — Вибач, будь ласка, за нашу реакцію, — погладила мене по плечу дівчина. — Я якось бачила роботу мага розуму… і це страшно. Він людину майже навиворіт вивернув і розуму позбавив. Жахлива картина була.

   — Маги розуму, як кати, — втрутився Івар. — Вибач, Ал, але вони мають право за порушення страчувати на місці. І їм не цікава швидка смерть — вони знущаються.

   — Саме тому інші й бояться порушувати закони, — спокійно додав Ал.

   Я тільки переводила погляд з одного на іншого, і з кожним словом мені ставало все гірше.

   — Тобто мої майбутні відрядження будуть на страти?.. — ця ідея мені зовсім не сподобалась.

   — Не думаю, — відповів некромант. — Професорка Строн не дозволить. Скоріше за все, ти перевірятимеш провину, а страчувати буду я або професор Грум.

   — Ти так легко про це говориш, — здивувалась я.

   — Повір, люди бувають настільки мерзенні, що і ти можеш не витримати, — Ал клацнув мене по носу. — А для мене, як для некроманта, смертельні ритуали — необхідність.

   Ми ще трохи подискутували й вирішили, що ця тема не для сьогоднішнього вечора. Я спостерігала за друзями, і що більше вони п’яніли, то більше мені подобались. Лін зовсім перестала соромитись, Івар став напрочуд люб’язним. Вони перекидалися милими жартами.