* * *
Осінь –
Стара вдова
Зовсім посивіла…
* * *
Дивними містами
Люди блукають.
Осінь…
* * *
Восени зрозумів:
Не страшно падати
І помирати знову…
* * *
Старий торговцю!
Не продавай красу.
Нікому. Навіть мені…
* * *
Весь світ заснув
І бачить жорстокі сни
Не спиться жменьці дивних людей…
* * *
Морок нічний
Пробую роздивитись
У тріснутому дзеркалі…
* * *
Старіють дерева.
Швидко. Миттєво.
В’янення світу!
* * *
Весна за вікном!
Напишу вірші
Зеленими чорнилами!
* * *
Весняний вечір.
З тінями розмовляє
Самотній старець…
* * *
Весняне небо.
А Місяць так само сумний
Вічно…
* * *
Вірші напишу про вітер
Що в думки мої
Прилетів…
* * *
Бешлоамкорта*
В гори піду назавжди
Я – відлюдник…
* * *
Цей вітер весняний
Старий пастух.
Жене стадо хмар...
* * *
Давній напій - чай.
Все тане безслідно
Як цей аромат...
* * *
Понура осінь -
Час роздумів,
Спогадів...
* * *
У танку сумному
Ми на неба пустелі.
Прощавай, весна!
* * *
Розчинюсь в ароматі
Цих квітів старого саду
Мене немає...
* * *
Споглядаючи чорну ніч
Стиглу неначе черешня
Зрозумів довершеність світу...
Примітка:
Бшлоамеорта - гора, що плаче (галгай)
Відредаговано: 05.08.2024