Шлях самурая

Квіти старого саду

(Низка неканонічних танка)

* * *
Збирав сухі квіти,
Підковував мертвих коней,
Грав на розірваних струнах.
Людина з місяця…
Сивина.

* * *
Коли думки
Стали віршами,
Можна розмовляти
З осінню мовчазною...
Тиша.

* * *
Постарів Буратіно…
Раптом зрозумів,
Що в країні дурнів
Він жив завжди…
Ключик в руках.

* * *
Старий хайдзін
Спалив би Золотий Храм
У своїй душі
Якби він
Був…

* * *
Дерева старі
Вони теж прочани
В цьому храмі
Нерукотворному.
Тиха молитва…

* * *
Я пив цей туман.
Та він занадто п’янкий.
Осад прогірклий
На денці чаші Землі
Білого трунку суму…

* * *
Старий сад. Зима.
Я в’язень очікування –
Коли ж зацвітуть
Дерева мрій моїх
Вишні моєї журби…

* * *
Кожен світ несправжній –
І світ буття нашого,
і світ снів…
Шлях до буття істинного
Годі шукати...

* * *
Всі вершники блукають
Особливо білі
Вони не мають компаса
А зорі затьмарені хмарами…
Стукіт копит.

* * *
Годинник міряє вічність.
Кавалками час спадає
У наш квантований простір.
Ми волоцюги вічні
Годинник як якір спиняє нас…

Подобається

#2006 в Фентезі
#1074 в Різне
#199 в Поезія

Відредаговано: 05.08.2024