(Низка неканонічних хокку)
* * *
Її одяг як сніг -
Пухнастий і привидний.
Розтане весною…
* * *
Він там, серед тиші,
Він там, серед мороку
Він там, серед світла... Бог.
* * *
Ранок зустрічають люди
У світі попелу.
Сіра весна…
* * *
Хвилі приходять нізвідки,
Йдуть у ніщо.
Як душі людей…
* * *
Всі люди - квіти.
Швидко в'януть -
Їх вік короткий...
* * *
Збережу в кишені
Мідну драхму -
Це ж копія сонця!
* * *
У лісовому струмку
Ніагару побачив.
Я – мураха…
* * *
Даремно сонце я шукав
У вогкім підземеллі
Зі свічкою в руках – його сестрою…
* * *
Старий сонцепоклонник.
Мій шлях далекий.
Низкою світанків…
* * *
Метелики вважали, що то місяць!
Мій самотній світильник
У темряві…
* * *
Піду назавжди
У цей малюнок кольоровий!
Набрид жорстокий сірий світ…
* * *
Насолоджуюсь давнім трунком,
Слухаю вічність.
Дощ…
* * *
Кленів багряні листя
Наче руки людей,
Що пішли давно в небуття…
* * *
Барабанить по вікнам
Прозорим, сон навіває…
А далі – пітьма!
Відредаговано: 05.08.2024