Шлях самурая

Порожнеча Неба

(Низка неканонічних хокку)

* * *
Осиротіло тіло.
Холодно душі там -
У порожнечі неба…

* * *
Однаково все –
Вперед, назад... Подивлюсь
"Сто років самотності".

* * *
Весняне небо.
Але повний місяць
Такий же сумний…

* * *
Весна миттєва.
Навіть верба в час цвітіння
Про це сумує…

* * *
Навіщо сльози людські
Коли небо плаче
Навіть?...

* * *
У гори піду назавжди,
Немає Шляху в Піднебесній,
Стану відлюдником…

* * *
Подружився з весняним дощем
Прощавай, самотносте!
Нескінченні розмови…

* * *
У тихому шумі старого ставу
Я втопився як у вирі думок.
Навіщо?

* * *
Осінь-кравець
Ріже дні життя нашого
Міряє, ріже…

* * *
Сумні осінні дні
Це знає
Навіть мій пес…

* * *
Ноші свої намарно
Люди несуть по дорозі життя
Куди? Навіщо?

* * *
У танку сумному
Ми на неба пустелі.
Прощавай, весна!

* * *
Розчинюсь в ароматі
Цих квітів старого саду
Мене немає...

Подобається

#2006 в Фентезі
#1074 в Різне
#199 в Поезія

Відредаговано: 05.08.2024