Розділ 8

                                                       Розділ 8
Вранці Грай прокинувся від того, що хтось міцно трусив його за плече. Продерши очі, він побачив Тріпаку.
— Та що ж таке, скажи мені будь-ласка, трапилося? Дай мені поспати. Ми сьогодні ще нікуди не їдемо.
— Вставай, там двоє вартових прийшло. Тебе запитують.
— Вартові? — скарбошукач підвівся і сів на ліжку, куйовдячи і так розпатлане після сну попелясте волосся. — Які вартові?
— Нібито від посадника. 
— А з якими вони намірами? Добрими чи не дуже? Я ж наче нічого не скоїв. Ну крім того, що обдурив князя Гуту і залишив з носом його сина, — просторікував Грай, одягаючи сорочку. — Але князь далеко, а посадник тут.
— Вони не виглядають так, ніби прийшли по чиюсь голову, — сказав Тріпака. — Мирно чекають надворі.
— Добре, зараз дізнаюся, які кублі їх зранку принесли. 
Грай повністю одягнувся, сяк-так заколов волосся, на всяк випадок запхнув за пояс бойову сокиру і вийшов надвір. Двоє вартових дійсно нудьгували, спершись на колодязь, розташований в дворі.
— Княжичу Малку? —:запитав один з них.
— Ну я. Чим завдячую? — скарбошукач не став надто близько підходити до непроханих гостей.
— Посадник запрошує вас до себе на розмову.
— Що потрібно від мене шановному посадникові Радіжа?
— Нам невідомо.
Грай якусь мить подумав. Нещодавно він відправив листа до Кливеня, скориставшись голубами з посадницького голубника. Таким був наказ князя Гути. І Славчин люб'язно допоміг в цьому... звісно, настільки люб'язно, наскільки може людина з його вдачею. Але ж ніщо не віщувало негараздів.
— Добре, я піду з вами. Я ж не затриманий?
— Що ви , княжичу, посадник наказав тільки вас покликати і супроводити...
Скарбошукач сказав кілька слів Тріпаці і подався з вартовими. Славчин зустрів його похмурим поглядом. Втім, він завжди був таким.
— Шановний посаднику, що сталося на цей раз? Я, здається, нічого поганого не вчинив.
Славчин кивнув на стіл, де лежав маленький дерев'яний тубус, у який зазвичай ховали листи, призначені для відправлення з голубами.
— Вам прийшла відповідь із Кливеня.
— Мені? — Грай тицьнув себе пальцем в груди. — Така увага до моєї особи звісно тішить, але я не сподівався, що удостоюсь такої честі.
— Так, лист призначений саме вам. Я не зазирав до нього.
— Вдячний вам за чесність. Я можу йти?
— Звісно. Я не тримаю вас.
Скарбошукач взяв тубуса та вже відчинив міцні дубові двері, коли з-за спини долинув голос Славчина:
— Зачекайте, княжичу Малку. Маю до вас одне питання...
Грай повернувся до посадника. О, боги, ну що там ще? Славчин примружив очі і запитав:
— Це ж ви супроводжували з Куліжа трьох жінок і дитину?
— Так, — кивнув кривулянин. — Я та мої супутники допомогли родині, яка втратила все після землетрусу, осісти на новому місці. Невже це якийсь злочин?
— Ні, що ви, я не те мав на увазі. Я хотів розпитати вас про Калину. Ми на днях зіткнулися з нею на вулиці. Ви були свідком цього  Справа в тому, що ми знайомі... давно знайомі. Але сама Калина... тримає на мене образу, хоча її доля мені небайдужа. Можливо, ви щось знаєте про те, як вона жила останні роки?
Грай відверто здивувався і спочатку навіть не знав, що відповісти.
— Пробачте, тут я навряд чи допоможу вам. Я сам знаю Калину короткий час. Вона жила в Куліжі з сином, заробляючи на життя знахарстаом. Потім, після родинної трагедії, опікувалася племінницями. До речі, Калина — відмінна знахарка. Я сам пересвідчився в її уміннях.
— Добре, я зрозумів, — сухо кинув Славчин.
— Що ж, залишаю вас, — кивнув скарбошукач. — Не вважайте мене нахабою, але, можливо, я незабаром знову скористаюся послугами вашого голубника. Це все з відома князя Гути і управителя Всевида.
Посадник нічого не відповів, тільки махнув рукою: йди вже, мовляв.
Грай вийшов на вулицю і з полегшенням зітхнув. Яка важка людина цей Славчин. Ще й Калиною цікавиться. Він покрутив у руках тубус з листом, а потім відійшов у тінь великого дерева і відкрив його. Лист був від Всевида.
«Княжичу Малку!
Велике вітання вам з Високого Двору. Нехай прихильність Сила завжди буде з вами. Від імені князя Гути виражаю вам вдячність за відомості, які ви нам повідомили у листі. Я ціную вашу чесність та відданість, а також прагнення дотримуватися домовленостей з правителем.
Надсилаю вам цього листа з двох причин. Спочатку я би хотів застерегти вас. Княжич Світолик вже повністю відновився після поранення. Оскільки князь Гута наразі перебуває в поході, то наставляти на розум княжича ніхто не в праві. Я маю підстави вважати, що він будує плани помсти вам за своє уявне безчестя. Не можу судити, наскільки далеко зайшов Світолик у своїх діях, але прошу вас бути пильним і стерегтися всього підозрілого. Також оберігайте свою наречену. 
Друга причина, з якої я вам пишу, це деякі новини, які я отримав нещодавно. Вони прямо стосуються тієї справи з пророцтвом, яку ви обговорювали з князем. Я не можу довірити це перу і чорнилам, і тим більше голубові. Але було б добре, якби найближчим часом ви змогли б приїхати до Кливеня. Вважаю, що саме вас ці відомості зацікавлять найбільше. Звісно, це ризиково, бо можна буде наразитися на посіпак княжича, але, повірте, того варте. Відкрито вас ніхто не зачепить, а я зможу забезпечити вам надійну охорону. Настійно прошу знайти мене пошвидше у Кливені.
Також нагадую, що варто знищити це послання для уникнення можливих наслідків для вас і для мене.
З побажаннями всіх благ управитель Високого Двору Всевид».
— Оце так! — присвиснув скарбошукач. — Справа обертається несподіваним боком  Напевно, боги сьогодні вирішили пожартувати.
Він затиснув листа у широкій долоні та рушив вулицею, прямуючи до крамниці Бажана. Тільки б вгадати, у котрій з них він має бути...
Граю пощастило. Зайшовши до крамниці, яка розташовувалася біля ринкової площі, він побачив купця і Древну. Вони стояли майже впритул і обговорювали шмат якоїсь тканини.
— О, ви мені обоє й потрібні!
Бажан зробив крок назустріч, а дівчина делікатно відступила вглиб приміщення.
— Ти хочеш щось придбати? Для такого важливого гостя у мене знайдеться кілька заморських цікавинок, здатних задовольнити навіть найвибагливіші смаки.
— То ти хочеш збагатитися на мені? От пройдисвіт!
Купець широко посміхнувся, блиснувши крупними зубами.
— Я живу з торгівлі, родину і ще купу людей утримую. А ти не скупися.
— Еге ж, спочатку мене розорять у всіляких подорожах, а потім хочуть, щоб я щось купував, — буркнув скарбошукач. — Як йдуть твої справи?
— Начебто добре. Ми ходили з Древною дивитися на будинок. Він в межах міських стін, в спокійному місці. Думаю, їм там буде добре
— І ти її відправиш жити окремо, щоб потім забрати назад? — Грай злегка притишив голос.
— Ми не зайшли ще так далеко, аби обговорювати такі речі. Але молодим незаміжнім жінкам негоже жити в домі... самотнього чоловіка. Ти ж знаєш, що почнуть плескати язиками люди. Кому це потрібно? До речі, твоя наречена теж у мене живе. Тебе це влаштовує?
— Ай-яй! — скарбошукач помахав у Бажана перед носом пальцем. — Ти мені на хворий мозоль наступив. Підчепиа так підчепив. Я ось в посадника був, так він Калиною цікавився. З чого б це?
— Так він до мене додому  пізно ввечері приходив, її шукав...
Купець розповів про дивні відвідини Славчина. Грай захитав головою:
— Ох, тут явно щось нечисто...
— До речі, а чому ти до посадника ходив? Ти ж послання до Кливеня вже відправив?
— Мені відповідь прийшла, — скарбошукач потрусив тубусом і подав його Бажану. — Від князівського управителя.
Купець швидко пробіг листа очима, на його обличчі відобразилось хвилювання.
— І що все це значить?
— А те, що доведеться мені таки з'їздити в Кливень. Всевид — людина шанована. Він досить розумний, так би просто словами не розкидався.
— А якщо лист не від нього?
— Дивися, тут печатка є. Ні, в достовірності листа я не сумніваюся. Мені необхідно переговорити з Древною.
— Навіщо вона тобі? — звів брови Бажан.
Та Грай вже підійшов до дівчини:
— Я тільки що отримав листа з Кливеня. Там говориться, що в Світолика руки сверблять нам помститися.
Древна злегка зблідла:
— О, Небесне дерево! І нічого не можна зробити?
— Ти знаєш, що сталося. Знаєш, хто такий Світолик і хто такий я. А твоя сестра зовсім не усвідомлює небезпеки, яка над нами нависла. Я ще й самому князю... неправду сказав. Тому поговори з нею.
— Добре, я поговорю. Я все розумію, — кивнула дівчина. — Вона ж наче вже виходила на прогулянку з тобою і Калиною.
— То одне, а тут справа складніша. Скажи їй, що я буду її чекати на свято Початку Літа. Якщо Єсеня мені відмовить, я посватаюсь по обряду Посередку, звертаючись напряму до старших, а не до неї. Якщо мені й так відмовлять, то ми підемо кожен своєю дорогою. І нехай тоді не нарікає, коли головорізи княжича прийдуть до неї знову. А у Світолика можливості добратися до неї є. Він княжич все-таки.
Скарбошукач видихнув і покинув крамницю, зоставивши Древну в стані легкого збентеження. На вулиці кривулянин примружився від яскравого сонця. Йому здалося, що навпроти, у тіні дерев, промайнула якась тінь. Кривулянин уважно подивився туди, але, нічого більше не побачивши, пішов додому.