1.8

*****

Я прийшов до тями коли у повітрі мандрував запах їжі, а за вікном лунав щебет птахів. Крізь щілини закритого вікна, сонячне світло почало бити в очі, змушуючи їх відкрити. Тіло було ще не поворотким. Подолавши лінощі і слабкість, я сів на край ліжка. Позаду мене відчинилось вікно і свіжий вітер та сонячне світло заполонили кімнату.

Яскрава завіса перед очима зникла так само швидко як і з'явилась. Я почув як щось кипить у казанку який стояв на печі. Звідти йшов смачний аромат, який змушував мій шлунок бунтувати. Кімната не була схожа на ту, де я щойно був. Вона була чиста та охайна. Підлога, стіни, та меблі, були з гарного нового дерева. А в іншій частині кімнати дівчина з полум’яно-рудим волоссям ставила вже знайомі мені інгредієнти на полицю. Вона обернулась до мене. Руде волосся, яке  підстрибнуло у повітрі від різкого оберту дівчини, переливалося кольорами полум’я на світлі. Її красу важко було описати звичайними словами, будь-який хлопчик закохається в таку с першого погляду, готовий віддати все за проведену з нею мить. Біла гладка шкіра, ніжність якої відчувалася просто на око, гарні риси обличчя, губи, ніс, очі та яскраво виражені вилиці. Насичені зелені очі – наче трава, блиснули, а вуста відкрились. З них немов струмок співа, пролунав ніжний та мелодійний голос.

– Я рада, що ти так рано прокинувся. Я вже гадала доведеться відпоювати тебе уві сні, щоб до тебе повернулися сили. – Сказала дівчина.

– Хто ти? – розгублено спитав Рой.

– Точно, ти ж не бачив мене такою, не чекав, що я можу виглядати так? – сказала Селена.

Очі Роя розширилися, наскільки це можливо, але вже не було сумнівів, що перед ним стояла та сама відьма. Та, яка в його спогадах, ще хвилину тому була згорбленою старенькою.

–  Але як?

– Той кристал енергії, що ти зробив. Я увібрала всю енергію з цього кристала в себе. Правду кажучи, я не сподівалась що ефект буде настільки сильний. Я не тільки повернула собі молодість і пристойний вигляд мого дому. Сил, які після цього залишилися, вистачить ще на кілька років її постійного використання. Я в захваті.

– Ти що? Тобто все що я робив, — це лише джерело сили для тебе?

– Дурню, як, за твоєю думкою я мала допомогти твоїй дружині, не маючи жодних для цього сил. Як я тобі і сказала на самому початку: "Ти мені – я тобі". – відповіла відьма.

– Хочеш сказати, ти забрала мою силу та роки життя, а потім привласнила їх собі?

–  Хто тобі таке сказав? Мабуть, ти досі не розумієш. Що ж, я поясню тобі все у подробицях, обід все одно ще не готовий. Кристал енергії, що ти створював, вбирав твою енергію по мірі створення. По суті він є сховищем цієї енергії і може бути використаний для того, щоб нею можна було підживлюватися. Це поширена хитрість серед чаклунів, щоб або разово збільшити силу їхніх заклинань, або відновити свої сили. Але не вважай, що твоя сила забралася цим кристалом або, як ти сказав, «він увібрав твої роки життя». Енергія будь-якої людини, яка їй володіє, має властивість відновлюватися. І її витрата ніяк не впливає на твої роки життя.

– Стривай. – перервав відьму Рой. – Ти ж казала, що твоя життєва сила вичерпалася і застосовуючи її, ти неухильно скорочуєш свої роки життя.

– Це інший випадок, я не була народжена з магічним запасом сил, всі мої сили, запозичені схожими методами. Завдяки тому, що від народження я маю здібність схожу на енергетичні кристали. Що дозволяє мені зберігати цю енергію всередині себе. Це дозволяє мені користуватися чарами, а також подовжувати своє життя і молодість.

Але повторюсь, я не можу її відновлювати у природний спосіб, як інші чаклуни. Тому мені потрібна така «підзарядка», на відміну від справжніх чаклунів енергія яких відновлюється сама по собі. Чесно кажучи, твоя сила просто вражаюча, вона дуже щільна.

– Щільна?

– Так, щільна. Дивись, зазвичай такий кристал, який зробив ти, зберігає в собі певну кількість «розсіяної» енергії. Тобто не весь кристал заповнений нею, в ньому залишаються порожнечі. Твоя енергія настільки щільна, що витіснила всі ці порожнини з кристалу і до країв заповнила його чистою енергією. Простіше кажучи, кристал створений тобою, увібрав усі твої сили на той момент, бо мав заповнитися по вінця. З цієї причини ти й втратив сили, відключившись майже на добу. А сам кристал був у пару десятків разів потужніший, ніж його аналоги.

На цьому Селена закінчила свої пояснення і підбігла до печі знімати готовий обід.

Рой підвівся з ліжка, умився і сів за стіл, який за цей час вже накрила Відьма. Ароматна перша страва з буряка, картоплі, м'яса птиці та зелені, швидко перенеслася з тарілки до шлунка. І слабкість, яка була у Роя з моменту як він прокинувся, почала проходити, а по тілу поширювалося приємне тепло.

–  Дякую за їжу… І коли вже я виконав свою частину угоди, як щодо того, щоб ти виконала свою. – нагадав Рой відьмі про те, навіщо він до неї прийшов.

– Я не забула, чекала щоб ти прокинувся і побачив все сам.

Після цих слів Селена встала з-за обіднього столу. І підійшла до іншого, який знаходився в кутку поряд з полицями, на яких красувалися гарно розкладені коріння, кристали, трави, і частини тварин у засушеному вигляді.

  У ступі на столі був шматок висушених мізків, які селен почала подрібнювати, перетворюючи у муку.

– Подай мені ріг фавна, – попросила Селена. – він вже перетертий, стоїть на верхній полиці.

Рой дістав банку з сірим порошком та передав Відьмі. Селена додала буквально пів жмені цього сипкої маси у ступку, а решту віддала назад. Закинула туди якісь трави та дрібні кристали рубінового кольору, після чого почала все це перетирати, поки порошкова маса не здобула рожевого відтінку.

Після чого взяла не більше чайної ложки приготовленого суміші й насипала його в колбу з блакитною рідиною, яка вже стояла на столі. Вміст колби заблищав рубіновими вогниками. Порошок, що залишався в ступі, пересипала в порожню банку і поставила на полицю.