1.7

*****

Двері зі скрипом відчинилися і в тому ж місці, як і минулого разу врізалися у підлогу. А набита сітка плюхнулася з плеча на підлогу. Після чого Рой вийшов і заніс голову фавна, поклавши поруч із сіткою. Відкриті очі козла, начебто все ще спостерігали за всім навколо. Досить бридко.

  – По гуркоту який я чую, ти впорався з завданням. – донісся хриплий голос Селени з другого поверху. Відразу після чого стало чутно кроки.

Відьма спускалась вниз сходами тримаючись худорлявою рукою за поручні. За ці кілька днів, вона постаріла на років двадцять мінімум. Спина згорбилася, а шкіра стала обвислою, як у сторічної бабці.

– В ім'я Міратри, що з тобою? – перебуваючи в шоці від змін, запитав Рой.

– Ось бачиш, в мене залишилося так мало сил, що підняття дощок з води коштувало мені кілька десятків років. Але як би там не було, це того варте, ти впорався. – відповіла Селена, після чого страшенно посміхнулася.

– Ох, тут майже все, що ця рогата погань у мене вкрала, як ти це зміг сюди дотягнути? – Запитала стара, пнувши ногою голову Фавна.

– Коли кожна хвилина відраховує термін життя твоїх близьких, людина здатна багато на що. – З гордістю збрехав Рой, не даючи ні натяку на інші варіанти.

– Ти як герой із легенд. – посміялася відьма і почала перебирати гору інгредієнтів. – Тут навіть посуд для змішування інгредієнтів, це полегшить роботу, він із особливого каменю.

Стара відьма як маленька дитина, перебирала «подарунки» і тішилася буквально кожному інгредієнту. Взявши ложку дивної форми, вона нахилилася над головою фавна і вправним рухом виколупала одне око.

– Бридота, що ти робиш? — Зробивши кілька кроків у бік з огидою, сказав Рой.

– Розбираю його щоб потім використати, а ти або допоможи мені, або не заважай. Що так - що так, справа піде швидше.

Що вдієш, довелося допомагати відьмі. Я поставив голову Фавна на стіл, і почав збирати ті інгредієнти, на які вказувала відьма.

Сама ж відьма дістала друге око і відрізала язик. Після цього забрала в мене коріння та кристали, які говорила зібрати, а мені в руки дала пилку.

– Пили, – сказала Селена. – В мене вже не та сила в руках.

– Що пиляти?

– Роги пили дурень, що ще можна пиляти, та й роби це ближче до голови.

Поки я справлявся з рогами. Стара розпалила піч. Після того, як роги були відокремлені від голови, відьма помістила їх у казанок і поставила у піч.

– Тримай. – Відьма простягла мені долоню, у якій були п'ять невеликих кристалів різних кольорів. Я взяв їх у руку. У моїй долоні, на відміну від руки відьми, вони почали переливатися, кожен своїм кольором. Стара, тим часом дістала книгу з полиці, швидко знайшла місце що її цікавило, і вирвала декілька сторінок.

– Ось, тут вказано як із кількох кристалів зробити один. Тут і заклинання, і процес зазначені.

– Стривай, я що схожий на чаклуна? Стара ти зовсім збожеволіла? Мені навіть початкова магія не дається, я проходив перевірку під час служби в армії. А тут ціла магія творіння. – відповів Рой на наче безглузде прохання відьми.

  – Та що ти кажеш любий. Я тобі не якась тітка в балахоні, що кличе себе лектором. Я Селена, «Володарка трясовини», «Та, яка відає», вже кому як не мені казати, у кого є здібності до магії, а у кого немає. Те, що ти не знаєш як спрямовувати цю силу - це факт, інструкція на бумазі у поміч. А свої думки залиши при собі. До того ж, якщо ти цього не зробиш все було дарма, у мене не вистачить магічних сил, щоб допомогти тобі.

Сказати, що я заціпенів від шоку, це нічого не сказати. Після сказаного відьма пішла діставати мізки Фавна, а я так і залишився стояти з простягнутими руками. В одній були кристали, в другій кілька аркушів із книги.

Простоявши так якийсь час і зрозумівши, що стара не звертає на мене ніякої уваги, мені нічого не залишалося окрім як сісти на підлогу і покласти кристали з вирваними аркушами книги перед собою.

На цих сторінках було вказано дуже ретельний курс з’єднання енергетичних кристалів. З покроковими інструкціями, схемами та малюнками. Тяжко видихнувши і почухавши чоло, я взявся до вивчення методу. Він здавався досить легким. Потрібно було обрати «відкриваючий» та «закриваючий» кристали, які грають роль каталізатора. Найкраще підходять білі чи жовті кристали. У мене були обидва. Я обрав білий як відкриваючий і жовтий як закриваючий, відклавши їх у бік. Інші кристали повинні додаватися  почергово до відкриваючого, мінімум один, а максимум… Залежить від сил заклинача.

Я обрав зелений і поклав його поряд із білим. Тепер справа стосувалася збирання енергії елементу у руці та на прямування її у відкриваючий кристал. Який повинен увібрати в себе цю енергію, а потім поглинути інший енергетичний кристал.

Свою енергію потрібно було уявити у вигляді густого потоку, що стікається до долоні, через вени. Після цього цей потік мав закрутитися у вихор, а слідом як голка, елемент повинен впитися у кристал.

– Простіше нікуди…. – з величезним скепсисом сказав Рой і підняв погляд на відьму, чекаючи на її реакцію. Селена навіть не повела бровою, продовжуючи доколупуватись до мозку.

Заплющивши очі, я почав уявляти як у моїй правій руці щось крім крові тече по венах. На свій подив, я відчув як рука поважчала, а всередині неї почався рух, все ближче підступаючи до долоні.

Ще одне зусилля… і вихор, який мав опинитися на моїй долоні, так і не з'явився, а тягар у руці зник.

– Ну я зовсім не здивований. – розчаровано вимовив Рой, вже встигнувши уявити як у нього все вийде.

– То що, який у тебе елемент енергії? – сказала відьма, коли її рука була по лікоть у голові фавна.

– Елемент? — нахиливши голову на бік, спитав Рой.

– Ти ж читав інструкцію, направити свій елемент у кристал.

– Та мені звідки знати який у мене елемент, у мене і сил немає ніяких. – відповів Рой.

– Дурню, ти що не віриш тій хто відає? Якщо я сказала, що в тебе є сила, то вона є. – сказала Селена.