Розділ 4

3:37 ночі, десь у єб*єнях північно-східних земель 

Ми летимо швидким темпом уже хвилин 10, а місце пожежі видніється тільки своїми вогнями. Мало того, що дуже холодно і вітряно (хоч і літо), так ще й надзвичайно темно (у декого із загону немає нічного зору, і тому вони трохи губляться, порушуючи лад і затримують хід операції).  

- Вашу ж мать, як же темно, хоч вирви очі просто. Небо ще не повністю в хмарах і місяць повний, а толку нуль, - уже не витримав і почав обурюватися Ісаму. 

- От-от. Місяць, що у зворотній бік світу світить? - приєдналася Акане. 

- Найтемніший час - перед світанком, - відповів я... 

Невдовзі я почув як у групі почали перешіптуватися, а після почулася така розмова між двома солдатами: "Тут темрява-темнюча, а капітан летить на всіх парах, зовсім не дбає про інших. Уявив у собі казна-що. Адже йому добре бачиться все і вся, а ми що? Ми, як будемо захищатися, коли нічого не бачимо? Відправляють нас напризволяще". 

Я на це не звернув уваги, адже й сам розумію весь абсурд усієї ситуації. Усі втомилися, давно не спали, ніхто не був підготовлений і все вирішилося сумбурно і навмання. Та й я, як капітан, ніколи не мав хороших відгуків. Це всього лише ще одна ситуація, в якій великі нюанси ріжуть очі і їх немає на кого звалити.   

Потім помітив, як Ісаму й Акане сповільнили темп і зрівнялися з тими двома.   

 - Акане, Ісаму, ви якого пішли з позицій... - сказав я, але продовжував вести за собою стрій. І за спиною чув, як ця двійка, не порушуючи руху групи, завели розмову: 

- Ти поставив запитання, як захищатися, - почав Ісаму (якщо чесно, я нагострив вуха і приготувався їх розбороняти), - ну так от, розповім тобі про стиль "нічогісінько не видно", ката "е**ш фаєрбол у все, що рухається", сам ним часто користуюся, А! Я ж зовсім забув, що у вас снаги не вистачає на кілька сильних заклинань вогню, - єхиднував він і кинув злісний погляд.  

(Що він несе? Вони ж звання сержанта тільки недавно отримали. Він узагалі про що. Навіть я не можу часто використовувати магію вогню. Адже вона найскладніша і найбільш виснажлива для сили, магія з усіх). 

- Нііі, вогню нам і так вистачає. Тут більше підходить концентрація всіх 6 чуттів. Ах, точно! Я зовсім забула, що більшість із вас прогулювали тренування медитацій і концентрації, - іронічно вона казала. - Ну тоді всі, хто боїться за свою шкірку, можете валити додому! Тільки ось, для початку, напишіть пояснювальну на 8 сторінок, а потім на колінах, на червоному килимі, стояти будете, зі своїми казками. Ха, можете потім у туалет разом із нею сходити, підтертися, якщо вже там, звісно, справи не зробите,- випалила Акане, - Якщо щось не подобається, можете діяти так, як вважаєте за потрібне! Гадаєте капітанові теж подобається такий розклад! Ви на нього наїжджаєте, а він усе мовчить. А коли ВИ накосячете, саме Тецуо за вас ж0пу рве. Невдячні крет*ни! 

Усі почали шепотітися. У всіх, звичайно, була різна думка, з приводу слів Акане.  

Чорт! Це вже занадто! 

-Заткнулися всі!!! Акане, Ісаму, повернулися в стрій!!! - рявкнув я. 

Якщо чесно, я не очікував захисту з їхнього боку...так, зараз не про це.  

Ми почали наближатися до палаючих дерев. На щастя, вогонь не сильно поширився на другий берег, але рано радіти. Перша група вже всіма можливими силами гасила пожежу. 

- Слухайте всі! Сьогодні вночі небезпечніше, ніж зазвичай, адже тепер вбити вас намагатимуться не тільки місцева флора і фауна, а й вуглекислий газ та інша бурда, що випаровується під час горіння, а також монстри, які ховаються у вогні. Якщо комусь погано або поранений, негайно доповісти мені або попросити напарника допомогти, дозволяю навіть повернутися до стін, потім розберемося з наслідками, - вказав я. Зрештою все ось це не наша турбота! - Я віддав наказ розподілитися по по-двоє і допомагати іншим. Як раптом розгледів на іншому березі кілька рухомих об'єктів. І якщо мені не здалося, один із них тікає від решти.  

- Ісаму! 

- Так, капітане. Ви щось хотіли? Відверто кажучи, я трохи зайнятий!!! - крикнув він мені вгору, коли той якраз набирав воду біля берега. 

- Будь такий добрий, перевір глибину річки в цій її частині!!! - я попросив його, сподіваючись на те, що тут немає мілководдя або ж те, по чому можна перебратися на інший берег.  

Від магічного полум'я, та що вже там, вистачає лише іскри з такою концентрацією мани, як дерево загориться, тому вогняним вовкам не обов'язково було перетинати берег. До того ж вони бояться води, на що ми й робили розрахунок: монстрятина залишається на одному краї, а з іншого ми запобігаємо загибелі, що насувається. Решта ж на плечах мисливців. Але щось мені підказує, що то були не звичайні вогники, які швидко рухаються. Хоча не факт, що це не просто місцева живність, яка тікає від пожежі, із загорілою шерстю (я сподіваюся більше на цей варіант). 

- Капітане!!! - нарешті повернувся Ісаму, - трохи лівіше звідси глибина води найменша і там лежали дві колоди, скріплені разом. Мабуть, це місцеві спорудили на кшталт моста, але не хвилюйтеся, я його зламав, щоб... тільки не кажіть, що вовки вже перебралися на той бік, - у нього помітно змінився голос, наче він передчуває нову біду. 

- Так. Клич напарницю і дорогою попередь всіх, щоб були на сторожі, хтозна скільки тут тварюк, - відповівши незадоволеним голосом, почав я відстібати від себе зайвий вантаж. Недоук ж, склавши крила і мало не падаючи, кинувся вниз, сповіщаючи всіх.  

Я просив попередити, але ніяк не кричати на весь ліс. Дурень.  

За мить хлопець уже летів разом з Акане в мій бік. 

- Сподіваюся, ви зараз пожартували, капітане! І жарт ну прямо дуже несмішний, - нервувала вона. 

- За такі жарти я б сам собі язика вирвав, - буркнув я, - і так, у бік стін наближається чотири істоти, з них, імовірно, одна людина. 

- Людина? Ви впевнені? - не погодився лейтенант.