Розділ 1

1500 рік  по Міранському календарю 

Через 500 років від перемоги Міри над Ольделогіром, місто Арфадор розвинувся до надзвичайних можливостей. З повоєнних руїн найвище піднялися стіни столиці, усередині яких із шаленою швидкістю розвивалися технології, коней змінили машини, поштових голубів - смартфони, старовинні будинки перетворилися на хмарочоси, година дуелі минула, і за порядком стежили правоохоронні органи. Технологічний прогрес дотягнувся і до найглухіших закутків Рафаїли, країну полосували прокладені звідусіль траси нескінченних доріг. Замість ярмарків, на яких був дефіцитний товар, що приходив із-за кордону, змінили гіпермаркети та Інтернет-магазини.  

Але не все було так добре і радісно, маг-каміння почало давати маленькі прогалини, але й цього вистачало для того, щоб проскочити нижчій нежиті. Для протидії було створено спец загони мисливців, які мали вистежити попаданця та знищити його.  

Кожному новобранцю під час вступу до гільдії визначали ранг, що дорівнював йому за силою. ( F-ранг - це люди без магічних здібностей). Е-ранг був найслабшим і часто використовувався як наживка. D-ранг, мали низький потенціал, слабкі здібності та малий досвід, а тому вони створювали невеликі групи з 4-5 осіб або вливалися в сильніші склади. C-ранг, володарі рангу найчастіше були зброєносцями, але так само більшість знаменитих воїнів були вихідцями саме з цього рівня. В-ранг, їхні здібності та потенціал був досить розвинений. З цього моменту людина переходила на ту стадію, коли або старанно розвивала в собі здібності і переходила на інший level (що було досить складно), або залишалась на цій же стадії силового розвитку, та вдосконалювала можливості цього рівня. А-ранг, бойовий потенціал найбільш наближений до S рангу, так само розвинена концентрація енергії, необхідні масові тренування і висока витривалість. S-ранг особливо унікальні, це висококваліфіковані фахівці, здатні виконувати особливо небезпечні місії, а так само одна людина S рангу здатна замінити групу В ранга. Національний ранг (легендарний-L), критерії досі до кінця не встановлені, надзвичайно сильні та небезпечні, у світі таких одиниці і всі вони працюють на великі світові корпорації (деякі з них, навіть, секретного призначення).  

Мисливці діяли тільки на землях підвладних альянсу, а отже, Флемінг-Рейдж залишається не захищеним. Ця територія була вкрита непрохідними лісами, а також нездоланними горами. Їхня краса зачаровувала, але це ілюзія. У глибині чаші були отруйні м'ясоїдні рослини, навіть маленький листочок становив величезну небезпеку для життя людини, а також глушина кишить монстрами, що збігалися сюди від мисливців, та й хтозна-яка тварюка сидить у калюжі багнюки, чекаючи, щоб зжерти твої очі на десерт.  

Але навіть у такому пеклі примудрялися виживати люди різних верств суспільства: нелегали і бандити, мафія, а також торговці-любителі екзотичного товару, особливо небезпечні злочинці, відправлені сюди на їхню вірну смерть, біженці, чию буденність непокоїла нечисть, що збіглася звідусіль. Жителям поселень, що не захотіли йти, доводилося стикатися з самозахистом від монстрів, порівняно з іншими містами, це було лише маленьке село без благ цивілізації, раз на місяць вони вирушали на околиці Вульфендора, на чорний ринок, щоб купити продовольство і зброю. 

Покинуті землі на околиці Арфадора  

Останні нащадки роду Дрейк, (у чиїх жилах текли хоча б кілька крапель драконової крові - гібриди, не чистокровні… але хоча б останні відгомони проклятого роду) жили на краю лісу недалеко від стін Арфадора, нащадок Райдена - Ліон і його дочка Ліра Дрейки, проживали в будинку, який пережив вторгнення армії демонів на ці землі. 

Стіни домівки як усередині, так і ззовні були вкриті тріщинами й мохом, а подекуди вже почали обсипатися. Дерев'яна підлога просиріла й прогнила, у дощові дні дах протікав, наповнюючи й без того холодний дім водою по щиколотку, з підлоги проростали паростки трав, які Лірі доводилося постійно ходити й виривати.  

Батько з дитинства навчав доньку полюванню, і постійно твердив: "Убий або вб'ють тебе".  

Також у залишках сімейної бібліотеки дівчинка знайшла книжки зі знахарства і навчилася використовувати рослини на свою користь. Іноді тато брав її на чорний ринок, де вона могла пізнати все нові темні сторони цього суспільства, і більше того вона вже могла поводитися зі зброєю. Але на жаль, у фатальну ніч це їй не допомогло. 

Серед темної безмісячної ночі в сирій хаті з нізвідки спалахнув вогонь, який миттєво охопив пекучим полум'ям більшу частину житла. Щільний дим розходився по всіх кімнатах. Маленька дівчинка прокинулася від їдкого запаху диму, який швидко наповнював її легені. Відкривши очі, вона ледве могла розгледіти свою долоню. З переляку маленька помчала до дверей, але не встигнувши доторкнутися до дверної ручки, її вразив гуркіт скла, що розбився. Димову завісу висвітлив блиск пекельних очей, жахливий силует видав скажений рик. Примарний обрис раптовим рухом освітив кімнату.  

Придивившись, Ліра зрозуміла, що світло надходить від палаючого хвоста тварюки, і тепер було видно його моторошну пику, що за розмірами нагадувала крокодилячу. Чуйні вовчі вуха могли вловити найменший шурхіт, вишкрябана паща була заповнена величезними іклами, з яких стікала отруйна кислота, облисіле тіло розміром з дорослого бика мало вздовж хребта обвуглений гребінь. Ліра від страху притулилася до палаючих дверей, вона відчувала, як її одяг почав нагріватись, а найголовніше - смерть, що наближалася.  

Дівчинка готувалась до майбутнього нападу, але раптом почула тріск розламаних дошок. Повернувши погляд назад, вона побачила батька, який миттєво накинувся на голову чудовиська. Утримуючи його за пащу, прокричав "Тікай".  

Ліра, недовго думаючи, пробігла в пророблену батьком дірку. Щойно вона вибігла зі своєї кімнати, бідолаха побачила, що передньої стіни передпокою вже не було. Пробігши зовсім небагато, вона перечіплюється через уламки будинку. Обернувшись, Ліра побачила, як її батька поїдають. Одна з тварюк відчула страх дівчинки і стала стрімко наближатися до неї…