Пролог

Сьогодні ми хочемо розповісти історію чи навіть легенду про землі напоєні кров’ю та вижжені тисячолітніми війнами за право та владу під сонцем, в надії на мир. 

Континент Рафаїла, а точніше все, що від нього залишилось живим, був поділен шістьма кланами, і не дивно, що кожен намагався відібрати вигідну територію. 

Північно-східні землі, колись звані Флемінг-Рейдж (Палаючий хребет), нагородженні гостротою скелястих гір та гущавиною непрохідних лісів. Вони належали найсильнішим з кланів – клану Дрейк, породжені драконівським вогнем і викреслені з карти та історії Рафаїли, звинувачені в зраді.  

Нині ці землі забуті та кишать небезпекою. 

На сході розташовані ширяючі землі – Сікредрей (Священний промінь) під владою клану феніксів - Нагахіде. Лише здійнявшись високо у небо можна розгледіти невимушену та мистецьку красу земних падолів.   

Народ цих земель найбільш коштовним вважали мудрість та життєвий досвід, який збирається і будуть збирати зі століття в століття, переписуючи та додаючи дещо нове для розвитку нащадків. 

На півдні та південному сході знаходиться Блутреген (Кроваві дожді), розподілені трьома родами вампірів. Рід Ішида був і є найсильнішим та чистокровнішим з свого клану, тому має більшу територію володінь - гірські рельєфи поступово перехідні в лісові хащі.  

Рід Куродо займав центральну територію та був другим в “рейтингу” клану. В їх володіннях красувались не надто густі ліса, зелені рівнини и тиха ріка, яка відокремлювала Куродо від Ішида.  

Володіння роду Тайотомі були розташовані поблизу моря. Їх землі є багатими на рідкісні копалини та лікувальні рослини.  

Сімейство Тойотомі є найбільш мирним і незацікавленим в битвах за владу.  

На південному заході здичавілий степ розколювався на множинні острови, що блукали на просторах моря, повільно переходячи в океан, населеним кланом сирен – Санаде. На поверхні води час ніби зупинився, але у глибині океану вирувало життя. Підводне місто Перлсонг (Пісня перлів) переливався блискучим світлом перламутру, його населення було своєрідним.  

Благородний рід Санаде був нащадком Доріадни і прославився своїм гордим норов. 

Західні землі під назвою Мунлейк (Місячне озеро) належали ельфам клану Ельдор. Їх поселення знаходиться в самому серці лісної чаші, з якої проступає примарний туман, що жахає непроханих гостей. Місто було побудоване на березі дивовижного озера, чиї води, наче, зцілювали.   

Особливістю Ельдора було прагнення до рівноправ’я різних верст  та душевного воз’єднання з природою. 

Північні та північно-західні землі Вульфендора (Вовчий клик) наповнені змішаними лісами гірської місцевості, розподілені могутнім потоком вод звивистої ріки. По її протилежним берегам оселились два панівних роди з клану перевертнів. Кровавий рід Маеда зайняв більш гірську місцевість в лісах яких є безліч водоспадів та джерел.  

Рід Маеда увійшов в історію як майстерні воїни, загартовані у найжорстокіших битвах.  

Рід Такеда заснувався на покотистих схилах в переривчастих лісах поблизу маленьких озер та джерел.   

Місячний рід майже не поступався кровавому у силі, але у стратегіях був більш хитріший та винахідливіший. 

В післявоєнні часи кожна каста, яка заволоділа жаданою територією та владою над нею, не горіла бажанням співпрацювати одне з одним. Континент захопило власницьке самодержавство та їх правило: “Кожна держава сама за себе”.  

Але настав час, коли тиша змінилась бурею і нікому не було під силу опиратися тому, що вирвалося з вогняної геєнни, щоб підкорити собі світ. Демони, які вибрались з Темних земель, поглинали все живе на своєму шляху. Кроваві ріки заполонили вулиці міст та селищ так як ще ніколи до цього. Трупи не встигали не те щоб хоронити, а й хоча б збирати, уже не кажучи про розпізнання особи… Та де там… не будемо брехати, тіла… бідні люди, їм дуже щастило, якщо тіла можна було розпізнати. Зазвичай їх просто збирали як пазли, і не дивуйтеся якщо в могилі не було самого тіла, або якась її частина була чужа чи їх зовсім не вистачало. При містах і селищах робилися так звані братські могили, туди скидалися усі “зайві” частини або ж просто знівечені трупи.  

Небезпечно було навіть вдень. Ніхто не знав коли і куди прийдуть демони знову. Підприємства закривалися через нестачу робітників, бо по дорозі на роботу, на самій праці людей просто з’їдали, а ті хто виживав не хотіли просто виходити з дому. 

Кромішня тьма, сірий смуток, ричання потвор і крик їхніх жертв, сморід трупів та нездоланний голод – ось привілеї тодішніх буднів.   

Ще ніхто не бачив стільки крові, болі і страждань.   

Панівні дома ще не встигли оговтатись від попередніх війн та втрат зі своїх побратимів, як вже нахлинули нові смерті.  

Опір був надто слабким… Тож в ім’я порятунку життів своїх народів, закляті вороги змінили давню ворожнечу на тимчасовий альянс. 

Був створений оборонний орден, в який входили очільники кожного сімейства кланів, метою якого було створення захисного купола, для цього послугували маг – камені, що з давніх-давен зберігалися як символ кожного роду. Їх звели на верхівку кам’яних споруд, які вивільняли їх силу, камені стали основою куполу. Щит обвив спільні землі, начебто захисний кокон, але навіть цього було замало для оборони проти вищих чудовиськ, але хто ж це тоді знав… 

Так званий палладій нищив нижчу погань, що доторкнулась до загороди, в купку попелу. Вороже військо відступило, темні сили дали задню, мирні землі знов освітили сонячні промені, аромат сірки та бруду, змішаний з кров’ю, п’янив – невже довгождана перемога!? 

Поранені, але не зломлені в душі, рафаїльці продовжили спільно відновлювати втрати.  

На мирних землях настав бажаний мир, усе повернулось на свої місця і навіть краще.  

Альянс вирішив побудувати місто рівних – Арфадор.   

Він був майже в самому серці континенту, об’єднав у собі рівні частинки усіх земель.