Глава IV (Са-аг)

Са-аг вирішив ще раз перечитати листок із завданням. Якось підозріло мало на ньому було інформації, але питань вимальовувалося багато.

«Мета — ліквідувати трьох цивільних.

Інформація про цивільних:

1.Ім-ма (97 років),

2.Ур-ра (39 років),

3. Рі-ім (39 років).

Причина — виховання ірні чоловічої статі жіночою особиною. Ліквідація третьої особи як свідка і без діяча при виявленні порушення.

Термін виконання — три дні.

Пріоритет завдання — підвищений.

Складність виконання — особливо підвищена.»

На звороті листа була зображена детальна топографічна карта місцевості. Червоною точкою було показано поточну мету. Са-аг вже встиг вивчити вміст карти. Метою був невеликий будинок серед стародавнього дрімучого лісу. Просто якась родина пустельників, яка живе за своїми правилами в дикому та небезпечному лісі. І це насторожувало Са-ага. Зазвичай його загін відправляли виконувати місії, від яких залежало майбутнє і благополуччя всього народу ірні. Це ж, зважаючи на все, було стандартним завданням для звичайного загону Караючих. Або Бі-іс вирішив просто познущатися над Са-агом, або…

— Командувач Таємними Са-аг, — голос водія відвернув ірні від роздумів.

— Що?

— Якісь складності? Зазвичай ви не перечитуєте аркуш із завданням по три рази.

— Ніяких, — Са-аг відклав листок убік і швидко подивився назад. Перший і Другий спали прямо на підлозі фургона, їм потрібен був відпочинок, тому що через пару годин вони змінять своїх бойових товаришів за кермом.

— Тобі випадково не знайоме ім'я Ім-ма? — спитав Командувач Таємними.

— Ні... Хоча, — Ка-ас задумався, він кілька разів про себе прошепотів ім'я, ніби пробуючи його на смак.

— Згадуй, це може допомогти нам.

— Згадав, так звали мою сусідку, коли я жив із батьком.

Са-аг розчаровано зітхнув. Це явно не те. Ще раз безмовно повторивши Ім-ма він замислився. У його голові крутилася якась нав'язлива думка, але він ще не знав яка. Вона була пов'язана з місією, але Са-аг ще не розумів як.

  Командувач Таємними машинально поклав праву руку на кобуру барабанного пістолета, що зручно розташований на поясі. Зброя була нова і ще не прижилася. Потрібен час і звичка, щоб прийняти як належне заміну старого пістолета на масивний новий.

— Верховний був вашим другом, правда? — запитав водій.

— Скоріше добрим товаришем, у нас із ним одне минуле.

— Ви вважаєте Бі-іс якось причетний до смерті Верховного? — обережно поцікавився співрозмовник.

— Безперечно, — відповів Са-аг. Він не боявся казати своєму підлеглому те, що думає. Бі-іс — це один із тих ірні, якому Командувач Таємними міг довіряти. — Якось багато запитань від тебе сьогодні.

— Ну, ви самі дозволили мені колись говорити з вами на рівних.

— Починаю про це шкодувати, — відповів Са-аг. Він не любив балакати, вважав це безглуздим заняттям.

— Згадав! — натхненно видихнув водій.

— Що?

— Ім'я, яке ви назвали. Його носила Командувач Таємними, яка була до вашого попередника.

— Впевнений? Зазвичай, така інформація вкрай засекречена. Звідки це ти міг почути?

— Не пам'ятаю, просто в пам'яті спливло. Ім-ма, червоні зіниці, фахівець ближнього бою, спеціалізується на метальній зброї, загинула під час захисту Верховного, — викарбував Ка-ас, ніби переказуючи підручник.

Са-аг нічого не відповів, глибоко занурившись у свої роздуми. Деталі, що знову відкрилися, давали дуже насичену їжу для роздумів.