Глава 6 (Найманці)

Якось Орум намагався пояснити принцип роботи тутешніх машин та їхні особливості. З двогодинної лекції Єлена винесла для себе лише дві речі.

По-перше, їздили машини за рахунок спеціальних кристалів, які виготовляли дорфи у своїх майстернях та цехах. У кожному двигуні було кілька гнізд різного розміру, куди вставляли ці кристали. Вони містили в собі особливу енергію, що приводила в дію механізми. Після якогось періоду експлуатації ця енергія виснажувалась і для комфортної їзди необхідно замінити використані кристали новими. По суті, вони виконували роль і палива, і аккумулятора водночас.

По-друге, у виробництві коліс не використовували гуму. Її замінював невідомий Єлені надзвичайно гнучкий метал, секрет виробництва якого знали лише дорфи. Усередині специфічних покришок містилися тисячі мініатюрних розпірок, що дозволяли колесу зберігати ідеально круглу форму. Ну і як наслідок всього цього, такі колеса неможливо було пробити цвяхом, склом чи будь-чим подібним невеликого розміру. Проте куля прошивала колесо наскрізь — і після такого, його вже не можна було полагодити, тільки викинути.

Була ще одна важлива особливість. Але вона стосувалася не стільки машин, скільки світу загалом. Тут не існувало електронних приладів. У тутешньому світі просто не існувало таких. Ні тобі телевізорів, ні магнітофон, ні телефонів та навіть банальних лампочок немає. Не додумалися ще місцеві вчені до такого різновиду магії. Максимум до чого вони дійшли і що можна було порівняти з благами цивілізації, де  раніше жила Єлена — це кристали дорфів, ті самі, що використовувалися в двигунах та світильниках. Проте коштували такі світильники, як добрий пістолет. Тож нині в моді були свічки, каміни та магія вогню.

Стадіоном прокотився оглушливий рев чотирьох потужних моторів. Це змусило Єлену здригнутися та відволіктися від роздумів щодо особливостей місцевого транспорту. Труснувши головою, ніби проганяючи непотрібні думки, дівчина зосередила всю свою увагу на піску арени.

Старі брудні кабріолети (так їх начебто називали в зарубіжних фільмах, які Єлена дивилася в іншому житті) виїжджали на стартову лінію, даючи зрозуміти глядачам, що зараз станеться те, заради чого вони заплатили гроші й приперлися вглиб пустелі.

— Орі, давай на якийсь час забудемо про нашу гризню і виграємо ці кляті перегони загальними зусиллями, — задерикувато прокричав Ал, зручно розміщуючись на платформі за спиною водія, щоб під час повороту не вилетіти з машини, як пробка з пляшки. Плащ і капелюх він завбачливо віддав Єлені на зберігання.

— Подивимося на твою поведінку, базікало, — невдоволення дорфа не мало меж.

— От ми й досягли тимчасового перемир'я, а це що означає? Вірно! Нам потрібен план. Слухай сюди, старий буркун, механік сказав, що нам дісталося корито із середніми показниками. Тобто досить міцне, але не дуже швидке. Розкинувши трохи своїми геніальними мізками, я прийшов до логічних висновків, що тобі доведеться уникати сутичок з дорфами, у яких міцніша обшивка, а я намагатимуся нейтралізувати водяного ірні, який може завдати нам чимало клопоту. Ну, і звичайно, не варто забувати про чарівних жіночок. Кілька точних вогняних залпів можуть вибити їх із гонки.

— Ага. Готуйся, зараз почнемо.

— Завжди готовий до веселощів, — у глибині очей Ала починало зароджуватися божевілля.

Праворуч від стартової лінії з'явилася симпатична дівчина в мініатюрній пов'язці на стегнах, малесенькому топіку і з білою хусткою в руках. Більшість чоловіків із трибун миттєво почали схвально хмикати та присвистувати. Похмуро мовчали лише ті, хто прийшов зі своїми дружинами. Побачивши майже оголену дівчину, їхні обличчя стали максимально обуреними й награно байдужими. Всім своїм виглядом вони намагалися показати дружинам, які втупилися в них: «Не люблю я таких худих. Як їй не соромно з'являтися на людях у такому вигляді!? Ти в мене найкраща, люба». Проте решта народу була задоволена і схвильована. На арені з'явилася напівгола дівка з білою ганчіркою — отож це він, початок.

Дівчина підняла білу хустку над головою. На обличчі з'явилася азартна посмішка. Ревіння моторів посилилося. Потужність, що стримувалася водіями, вимагала виходу. Хустка різко опустилася. Шквал приголомшливих криків. Чотири сталеві звірі рвонули з місця, прагнучи здобути перемогу.

У лідери одразу вибилися дівчата. Двигун їхньої машини був потужнішим, ніж в інших, надаючи явну перевагу у швидкості. Іншим це одразу підказувало: ага, їдуть швидко — значить броня слабка, можна й лупонути по них чимось серйозним.

Одна з дівчат, та, що була вкрита татуюваннями, розвернулася обличчям до інших машин і підняла руки догори. На її правому передпліччі спалахнула якась каракуля, що нагадувала літеру «Т». Через мить над головою магички з'явилося два величезні вогняні птахи. Їхні палаючі тіла й вказівні пальці учасниці перегонів з'єднували два тонкі вогняні струмки. Дівчина явно поки що не хотіла поки що пускати в хід вогняних пташок, вичікуючи слушний момент.

Слідом за ними, трохи відстаючи, мчали ірні. У мага, це той, що в сірій мантії, не було видно більшу частину татуювань, але сумнівів не виникало: він чаклував. Ірні сидів на платформі за спиною водія. Очі його були заплющені, обличчя зосереджене. Машину повільно починав огортати голубуватий серпанок. Ірні теж вирішили подбати про свій захист.

Останніми їхали дорфи та Ал з Орі, зберігаючи між собою дистанцію.

Ніхто поки що нікого не атакував і не таранив. Усі набирали швидкість, придивлялися до суперників та оцінювали трасу. Розбити один одного вщент ще встигнуть.