Глава 6 (Найманці)

Якось Орум намагався пояснити принцип роботи тутешніх машин та їх особливості. З двогодинної лекції Єлена винесла для себе лише дві речі.

По-перше, їздили машини за рахунок спеціальних кристалів, які виготовляли дорфи у своїх майстернях та цехах. У кожному двигуні було кілька гнізд різної величини, куди  треба вставляти ці кристали. Вони зберігали у собі особливу енергію, що приводила в дію механізми. Після якогось періоду експлуатації ця енергія виснажувалась і для комфортної їзди необхідно замінити використані кристали новими. По суті, вони відігравали роль палива та акумулятора.

По-друге, у виробництві коліс не використовували гуму. Заміняв її невідомий для Єлени дуже гнучкий метал, секрет виробництва якого знали лише дорфи. Специфічні покришки мали усередині тисячі мініатюрних розпірок, що дозволяли тримати колесу круглу форму. Ну і як наслідок всього цього, такі колеса неможливо було пробити цвяхом, склом, або ще чимось, не особливо великих розмірів. Але куля пробивала колесо наскрізь і після такого, його вже не можна було полагодити, тільки викидати.

Була ще одна важлива особливість. Але вона скоріше відносилась не до машин, а до світу загалом. Тут не було електронних приладів. У тутешньому світі просто не існувало таких. Ні тобі телевізорів, ні магнітофон, ні телефонів та навіть банальних лампочок немає. Не додумалися ще місцеві вчені до такого роду магії. Максимум до чого вони дійшли і що можна було порівняти з благом цивілізації, в якій раніше жила Єлена — це кристали дорфів, які використовувалися в двигунах та світильниках. Але коштували такі світильники, як добрий пістолет. Тож у моді нині були свічки, каміни та магія вогню.

Стадіоном прокотився оглушливий рев чотирьох потужних моторів. Це змусило Єлену стрепенутися та відволіктися від роздумів щодо особливостей місцевого транспорту. Труснувши головою, тим самим проганяючи непотрібні думки, дівчина зосередила всю свою увагу на піску арени.

Старі брудні кабріолети (так їх начебто називали в зарубіжних фільмах, які Єлена дивилася в іншому житті) виїжджали на стартову лінію, даючи зрозуміти глядачам, що зараз станеться те, заради чого вони заплатили гроші й приперлися вглиб пустелі.

— Орі, давай на якийсь час забудемо про нашу гризню і виграємо цю кляті перегони загальними зусиллями, — задерикувато прокричав Ал, зручно розміщуючись на платформі за спиною водія, щоб під час повороту не вилетіти з машини, як пробка з пляшки. Плащ і капелюх він завбачливо віддав Єлені на зберігання.

— Подивимося на твою поведінку, базікало, — невдоволенню дорфа не було меж.

— От ми й досягли тимчасового перемир'я, а це що означає? Вірно! Нам потрібен план. Слухай сюди, старий буркун, механік сказав, що нам дісталося корито із середніми показниками. Тобто досить міцне та не дуже повільне. Розкинувши трохи своїми геніальними мізками, я прийшов до логічних висновків, що тобі доведеться уникати сутичок з дорфами, у яких більш міцна обшивка, а я намагатимуся нейтралізувати водяного ірні, який може завдати нам безліч клопоту. Ну і звичайно, не варто забувати про чарівних жіночок. Кілька точних вогняних залпів можуть вибити з гонки.

— Ага. Готуйся, зараз почнемо.

— Завжди готовий до веселощів, — у глибині очей Ала починало зароджуватися божевілля.

Праворуч від стартової лінії з'явилася симпатична дівчина в мініатюрній пов'язці на стегнах, малесенькому топіку і з білою хусткою в руках. Більшість чоловіків із трибун миттєво почали схвально хмикати та присвистувати. Похмуро мовчали лише ті, що прийшли зі своїми дружинами. Побачивши майже оголену дівчину, їхні обличчя стали максимально обуреними і награно байдужими. Всім своїм виглядом вони намагалися показати дружинам, що втупилися в них: «Не люблю я таких худих. Як їй не соромно з'являтися на людях у такому вигляді!? Ти в мене найкраща, люба». Проте решта народу була задоволена і схвильована. На арені з'явилася напівгола дівка з білою ганчіркою — отож це він, початок.

Дівчина підняла білу хустку над головою. На обличчі з'явилася азартна посмішка. Ревіння моторів посилилося. Потужність, що стримувалася водіями, вимагала виходу. Хустка різко опустилася. Шквал приголомшливих криків. Чотири сталеві звірі рвонули з місця, прагнучи здобути перемогу.

У лідери одразу вибилися дві дівчини. Двигун їхньої машини був потужнішим, ніж в інших, надаючи явну перевагу у швидкості. Іншим це одразу підказувало — ага, їдуть швидко, значить броня слабка, можна й лупонути по них чимось серйозним.

Одна з дівчат, та, що була вкрита татуюваннями, розвернулась обличчям до інших машин і підняла руки до гори. На її правому передпліччі спалахнула якась каракуля, що нагадувала літеру «Т». Через мить над головою магички з'явилося два величезні вогняні птахи. Їхні палаючі тіла і вказівні пальці учасниці перегонів з'єднували два маленькі вогняні струмки. Дівчина явно не хотіла поки що пускати в хід вогняних пташок, вичікуючи слушний момент.

Слідом за ними, трохи відстаючи, мчали ірні. У мага, це той, що в сірій мантії, не було видно більшу частину татуювань, але сумнівів не виникало, він чаклував. Ірні сидів на платформі за спиною водія. Очі його були заплющені, обличчя зосереджене. Машину повільно починав огортати голубуватий серпанок. Ірні теж вирішили подбати про свій захист.

Останніми їхали дорфи та Ал з Орі, зберігаючи між собою дистанцію.

Ніхто поки що нікого не атакував і не таранив. Усі набирали швидкість, придивлялися до суперників та оцінювали трасу. Розбити один одного вщент ще встигнуть.

Ось машина лідерів під'їжджає до купи металобрухту, впевнено огинає її та прямує у зворотний бік. Інші екіпажі роблять аналогічні дії. Як тільки дорфи та Ал з Орумом вирівнялися після маневру, це послужило своєрідним сигналом до початку місива. Почалася головна дія, власне, заради чого прийшли глядачі.

Дорф, який виступав у ролі мага, різко вихопив два однозарядні пістолети з широкими дулами та спробував прицілитися, але його дуже хитало. Коротун щось крикнув своєму водієві, поки не бажаючи використовувати зброю.