Глава восьма (Дорм)

Цього разу біль, хоч і був ніби таким самим, як і під час тортур, але усе ж відчувався трохи стерпнішим завдяки обережності, магії та методиці Віолети. Вона не робила сотень маленьких порізів, залишаючи їх кровоточити. Після кожного швидкого розрізання плоті вона одразу змащувала ранку пекельною жижою, а після кожної десятої процедури ще й додатково використовувала легку знеболювальну магію.

Дорм, повністю голий лежав на розстеленому спальнику й не відчував ніякого сорому. Він просто забув, що це таке.

Трохи осторонь від їхньої стоянки Каріона присідала, заклавши руки за голову.

Поряд, обійнявши коліна, сидів Кравчик, який втупився в колесо машини, навіть не кліпаючи.

Машина була непримітна й типова — трохи іржі, трохи подряпин на сірому кузові, великий місткий багажник, металева сітка на вікнах, навіть на лобовому склі, посилений товстими металевими листами бампер.

Автомобіль стояв впритул до стіни покинутої, обвітшалої хатини. Весь хутір був покинутий. І дуже давно. Вони прибули сюди два дні тому й чогось чекали.

— Ти як? Терпимо? — вдруге запитала Віолета.

Дорм нічого не відповів. Він намагався сповна відчути цей новий біль. Жінка продовжила.

Хвилин через двадцять, коли Руда змінила присідання на підкачку преса, з боку центральної частини покинутого хутора прийшов Боров. На руках та плечах він тягнув п’ять величезних чорних торб із зав’язками.

Кинувши їх біля Дорма та Віолети, він із насолодою потягнувся, розтягуючи м’язи, та подивився на Лупатого. Той навіть не звернув на нього уваги.

Гігант мовчки хмикнув, підійшов до машини, дістав із багажника пістолет, дослав патрон в патронник та повернувся.

— Віолето, ану відсунься.

— Я ще не закінчила, — роздратовано відповіла та, але все ж, тримаючи скальпель у руці, встала й зробила два кроки вбік.

Боров швидко прицілився та зробив постріл. У Віолети відвисла щелепа. Худорба навіть не здригнувся. Руда підійшла на звук. Дорм підвів голову та подивився на плече. В місці, куди влучили куля, швидко надувалася ґуля. Але шкіру вона навіть не подряпала.

Боров своєю босою ступнею відвів другу ногу Дорма, ту, яку не обробляла Віолета, в сторону, швидко витяг свій обріз та висадив обидва заряди нижче коліна. Тут уже, окрім гуль та сиців, кілька дробин пробилися всередину, й почала сочитися кров. Хлопець майже не відчув ніякого дискомфорту від цього.

— Ти все одно над ним зараз працюєш, заодно й це підлатаєш, — відмахнувся від Віолети Боров, яка вже зібралася відкрити рота. — Зате ми тепер знаємо, що звичайні пістолетні кулі їх не беруть. Треба буде ще з рушниці перевірити — там калібр більший.

Він клацнув запобіжником і кинув пістолет Рудій. Та без проблем впіймала його.

— В багажнику є ще один такий самий і автоматична гвинтівка. Це тепер твоя зброя, — кивнув гігант у бік Каріони. Кілька секунд подивився на неї, а потім ще додав: — і один з кинджалів теж. Лупатий — там же, в багажнику, на тебе чекають десять розкладних списів, пізніше покажу, як вони працюють.

Дорм промовчав, бо Віолета вже зробила новий надріз та змащувала його пекельною жижею.

— Худорба — для тебе два одноручні мечі. Але можеш радіти — не звичайні. З особливого сплаву.

Той підвів голову, перевів погляд на Борова та кивнув. Велетень взяв одну з торб, розшнурував та почав по черзі викладати звідти речі, коментуючи цей процес.

— Кожному по новому спальнику. Мильно-рильні засоби. По два комплекти тренувальної форми, — він розкрив короткі чорні шорти, — для Рудої ще й топ. З вашою новим захистом — цього достатньо. Білизна — по три комплекти. По п’ять пар шкарпеток. Полегшені чоботи. По два комплекти спец форми для завдань, — показав він на згорток чорного легкого одягу, — і по два комплекти цивільного одягу.

Дівчина підійшла то торб, взяла свою та почала копирсатись всередині. За хвилинну вона вже стояла в чорних коротких шортах і топі, боса, зав’язуючи волосся в тугий хвіст. Суцільно пошрамоване тіло виглядало незвично.

— Мені подобається твоя завзятість, — Боров підвівся та повільно витягнув обидва своїх короткі, чи то мечі, чи то кинджали, — але обрані для вас раніше тактики та підходи ми змінимо.

Гігант підняв меч у правів руці та націлив його вістря в голову Рудої.

 — Тепер вам треба навчитися захищати в бою свої шиї та голови, бо саме це тепер ваші найвразливіші точки.

Руда хруснула шиєю й напала першою.