Глава 5 (Найманці)

Безіменний старий виявився дуже балакучим і добродушним. Тому після двох годин метушні з колесами та ще пів години його наполегливих умовлянь, найманці вирішили переночувати в гостях у місцевого лісничого, як він сам себе називав. Калеб і Рі-ім, які весь цей час були відсутні й повернулися тільки під вечір, оскаржувати це рішення не стали. Навіть скоріше навпаки. Їхні втомлені обличчя цілком давали зрозуміти, що рішення було вірним.

На честь дорогих гостей дідусь влаштував цілий бенкет. З хатинки на вулицю витягли стародавній, але все ще міцний стіл, по-швидкому сколотили зі старих дощок дві довгі лавочки й все це вмостили між маленькою хатиною і струмочком. Зі своїх засіків дідок вивудив три важкі пляшки з настоянками. Для тих, хто не п'є, був підготовлений ароматний узвар. Закускою послужили свіжозірвані овочі з городу та кілька кролів, яких принесли із собою некромант та майбутній некромант. Ур-ра з радістю додала освіжені й дрібно порубані тушки в кашу, що варилася, на вогні. При цьому освіжував і нарізав їх Ал, тому що сама вона це гидувала робити. А довгий і радий допомогти дівчині, якось все частіше він починав задивлятися на неї мрійливими очима.

Трохи всіх дратував Дрон, що підозріло косився на дичину і щось там бубонів про близьких родичів без голок.

Сонце потихеньку йшло до заходу, одна з пляшок уже була випита, друга спустошена наполовину, від кроликів уже й слід простиг. Для дам, як їх назвав старий, із хати він притяг ягідне варення в дерев'яній мисці, тільки замість дам ложку за ложкою його поглинав Рі-ім.

— Ні-ні, довгий каже щось не в попад, знаєш? — перебив різко розповідь Ала дідусь із почервонілими від алкоголю щоками.

— Тобто ти поясниш краще? Ти коли закінчив Академію? Років сімсот тому?

— Хто з нас володіє магією перетворення, ти чи я?

— Резонно! — здався Ал і підняв похідну бляшанку. — За автенчі… за аученчин…! За правду!

Усі підтримали його порив. Усі, хто пив настоянку. А це дідусь, Єлена та Ур-ра з Теодронієм. Останні ділили одну чашку на двох. До того ж незрозуміло було, хто з них пив більше. Рі-ім із Калебом відмовилися від алкоголю. Перший потягував ароматний узвар, заїдаючи вже другою мискою варення, інший доїдав салат зі свіжих овочів.

— Отже, слухай сюди уважно, — пригладивши бороду, дідок звернувся до близнюка ірні.

— Слухаю, — відповів той.

— Є два способи вчитися перетворенню, звичайно вже після того, як у тебе є татуювання тієї істоти, на яку ти перетворюватимешся. Точніше, способів більше, тому що тіло можна або збільшувати, або зменшувати.

— Тоді це чотири! — вигукнув Ал.

Єлена зауважила, що її друга дуже так відповідально нагребла настоянка. Сама намагалася на неї сильно не налягати, хоч та й була дуже смачною та розслаблюючою.

— Згоден. Але не суть, знаєш? Загалом, два шляхи. Перший — чинний, офіційний, як у підручниках. Другий – я випадково винайшов сам.

— Пф ...

— Ти, довгий! Ти не пфикай, а слухай сюди, знаєш? Перший метод. Ірні, а ти слухаєш, кому я все це розповідаю?

— Слухаю, — терпінню Рі-іма можна було позаздрити.

— Спосіб перший. Ти фокусуєшся на тому, щоб починати з кісток у всьому тілі. Ти концентруєшся і спрямовуєш магічні потоки на весь малюнок загалом! Увага, слухай сюди! Потім фокусуєшся на тому, щоби деформувати свої кістки у всьому тілі. Збільшувати, зменшувати, подовжувати, вкорочувати, не має значення. І так поступово поступово спочатку всі кістки, потім м'язи, потім органи. Я ж! Слухай сюди!

— Слухаю…

— Я ж вигадав кардинально інший метод. І назвав його… Як же я його назвав… — дідок почухав свою гриву, але це йому не допомогло.

— Метод лісничого! — вигукнув Ал.

— Знаєш? Добре мені подобається. Загалом, ось у чому полягає мій метод. Ти слухаєш?

— Дуже уважно.

Дідусь поклав свої руки на стіл і вони в ту ж мить почали збільшуватися й обростати хутром. Пару моргань і ось уже з плечей старенького чоловіка стирчали величезні ведмежі лапи.

— Іти не від цілого, а від окремого.

— Добре сказано, старий! — озвався Дрон, що ледве тримався лапками за плече Ур-ри.

— На перших етапах ти посилаєш магічні потоки не на весь малюнок, а в, припустимо, якусь його частину. Наприклад, — дідусь підняв свої лапи, — до рук. І концентруєшся ти не на кістках, а на всьому одразу. Але в одній точці, наприклад, руки, знаєш? Намагаєшся перетворити все відразу: кістки, м'язи, нерви…

— Цікаво, — захопився п'яненький Ал, — за цю знахідку треба випити.

Єлена швидко розлила всім по новій порції та компанія випила.

— Це справді цікавий підхід, — після недовгих роздумів погодився Рі-ім.

— Тільки з бухти-барахти не можна так цим займатися! Спочатку треба вивчити анатомію. Анатомію свого тіла, як мінімум, та анатомію обраної для перетворення істоти, як максимум, знаєш?

— Я відійду ненадовго, — якось дивно покосився ірні на чашку з узваром і підвівся з-за столу.

— О! Я з тобою! Вмістилище треба трохи звільнити, якщо ви розумієте про що я, — усміхнувся найманець.

— Ми завжди розуміємо про що ти, — докірливо зауважила Єлена.

— Я з… а не, вже не треба.

— Фу-у-у, я ж тільки вчора випрала цю туніку, — роздратовано застогнала Ур-ра.

Ал з Рі-імом пішли в найближчі чагарники. А за столом запанувало незручне мовчання, під час якого Ур-ра люто терла ганчіркою мокре плече. Теодроній тихо, але гидко хихотів у неї на колінах, валяючись догори пузом.

— Ну-с. А тепер дозвольте поцікавитися у вас, молода діво, звідки у вас така незвичайна рука та очі? Якийсь невдалий експеримент при перетворенні? — звернувся старий до Єлени, після того, як його руки повернулися у звичайний стан.

— Не дозволяю, — зло відрізала найманка, хоч сама вона й так припускала, що до цього все й прийде. Вона відразу зрозуміла це з цікавих очей діда, коли вона тільки зняла окуляри та курточку. Люди, та й дорфи з ірні завжди в цей момент ділилися на два типи: ті, хто промовчать, щоб не отримати від цього зайвих проблем, і ті, хто від цікавості не зможе довго мовчати.