Нова подорож

Під час пошуку підтримки та союзників для майбутньої битви, Артеміон вирішив дослідити віддалені куточки Еледорії. У своїй подорожі він натрапив на загадковий селище, в якому жили героїчні воїни, готові віддати своє життя за свободу та правду.

Ці нові товариші приєдналися до Артеміона в його боротьбі, наділивши його армію додатковою силою і відвагою. Вони були:

1. Леонард – мудрий і досвідчений воїн, який володів магічним мечем, сповненим силою і світлом. Його досвід у битвах та мудрість доповнили бойовий стрій Артеміона.

2. Елізабет – дуже вправна лучниця, яка може вразити свого ворога з великої відстані точними стрілами. Її витончена техніка та проникливий розум зробили її незамінним активом для групи.

3. Аріана – молода, але дуже сильна воїнка, яка має непохитний характер та бездоганні навички у бою. Її відвага та вірність стали джерелом натхнення для всієї команди.

Разом вони стали непереможним об'єднаним фронтом, готовим стати на захист своєї землі та своїх ідеалів.

Під час заходу сонця над Синім Людським Містом, коли розлиті вогні освітлювали зруйновані вулиці, Артеміон і його армія прийшли до порога міста. Здавалося, що місто прокинулося від свого кошмару, де залишилися лише ті, хто був готовий віддати все заради свободи.

Заповнені надією і визнанням, нові союзники Артеміона вступили в місто, яке вже встигло стати свідком великої втрати і зруйнування. Зацікавлені дивлячись на руїни, вони зустрілися з Артеміоном та його залишками армії, а також з тими, хто вижив після нападу ворога.

У цей момент співзвучне мовчання встановилось серед мешканців міста і нових прибульців, але вони знали, що тільки разом вони зможуть відновити свою землю та піднятися з попелу. Зібрані разом, вони віддавали обіцянку один одному: що жодна сила темряви не сковає їхньої вольності, і що вони стоятимуть разом, борючись до останнього подиху за свою мрію про мир і свободу.

Новий розпочав день в Синьому Людському Місті, огорнутому ранковою димкою, коли Артеміон та його товариші збиралися на раду, щоб обговорити наступні кроки у боротьбі з темними силами. Їх серця були наповнені відданістю і рішучістю, але також турботою та тривогою за майбутнє.

Серед обговорення стратегій та планів, Артеміон дізнався про можливу загрозу нападу ворога на місто. Подивившись на своїх товаришів, він бачив в їхніх очах вогонь визначності, готових стояти на захисті своєї рідної землі.

Збираючи свої сили та згуртовуючись, вони готувалися до найтяжчого бою, який ще не відбувся. Час спішив, і кожна секунда була дорогоцінною. Артеміон знали, що на нього покладена велика відповідальність, але він також вірив у свою здатність привести свою армію до перемоги.

Зібравши свої сили, вони вирушили на битву, готові стати на захист свого міста та свого народу. Це був час, коли кожен відданий серцю Артеміона робив свій вибір: стояти на передовій і боротися за свободу або вступити в історію як ті, хто відмовився боротися за свої ідеали.

Артеміон та його товариші вже знали свою відповідь. Їхня боротьба лише починалася.

Серед місячної темряви, коли зірки блищали на небі, Артеміон стояв на пагорбі перед своєю армією та мешканцями Синього Людського Міста. Його серце було важким від болю і втрат, але він знаходив сили в своїй внутрішній відданості та рішучості.

"Мої друзі," - почав він, його голос перекликається по вулицях міста, - "ми пережили багато разом. Ваша відданість і мужність ніколи не будуть забуті. Ви - мої герої, і я завжди буду вдячний вам за вашу відвагу і жертовність."

Солдати і мешканці міста відповіли на його слова глибокими вигуками підтримки і поклоном. Вони знали, що це не просто прощання, але й обіцянка продовжувати боротьбу, поки вони не здобудуть перемогу.

Після того, як останні слова вимовлені, Артеміон повернувся до своєї нової армії та нових товаришів. З новим пламенем в його серці і надією на майбутнє, вони вирушили ло ворожої землі - землі, яку вони назвали Темрявною Глибиною.

Після довгої подорожі крізь ліси, поля та гаї, Артеміон і його товариші нарешті вийшли на широку рівнину, яка розтяглася перед ними як безкрає степ. Середньовічні вежі та дахи будинків почали виднітися на горизонті, а невелике селище розташувалося на зеленому пагорбі.

Артеміон припинив крок і підняв руку, натякаючи на своїх товаришів, щоб вони зупинилися.

"Подивімося, що тут сталося", - сказав він, спостерігаючи за спустошеним селищем.

"Це жахливо", - відповів Леонард, маючи на обличчі вираз занепокоєності. "Таке масове руйнування... Що може бути причиною?"

"Можливо, це робота наших ворогів", - запропонувала Аріана, горять від рішучості. "Але ми повинні дізнатися більше, перш ніж робити висновки."

Із напруженістю в серці, вони мовчки підійшли до воріт селища, обережно оглядаючи спустошені вулиці та розбиті будинки. Жахливий погляд на знищення навколо наповнював їх серця смутком і рішучістю відшукати винних та помстити невинним.

Після першого огляду розореного селища, Артеміон і його товариші вирішили переслідувати ворогів, які втікали до лісу, звідки вони прибули. Вони залучили сільських коней, щоб швидше дістатися до місця події. Їх армія горіла бажанням помститися за руйнування селища та захистити свою землю від ворогів.

Артеміон, Леонард і Аріана стрімко гналися за ворогами по пилуватій дорозі, паралельно вбиваючи кількох з них, що намагалися стримати їхний шлях. Під час переслідування, вони між собою обмінювались словами:

"Не дайте їм втекти!" - закликав Артеміон, затамовуючи свого коня поряд з Леонардом.

"Ми їх не пропустимо", - впевнено відповів Леонард, його меч метнувся вперед, приземлившись точно в ціль.

Аріана миттєво відреагувала, залишаючи за собою ряд збитих ворогів. "Нехай вони більше не сміють вторгатися на наші землі", - сказала вона, замахуючи своїм мечем.

Після декількох хвилин жагучого переслідування, вони невипадково зайшли до лісу, відомого під назвою "Серце Вітрів".