Подорож підземеллям автоматонів 1

Артеміон і його команда рухалися вперед підземеллям, постійно оглядаючись назад, сподіваючись побачити Голдрака, що йде за ними. Але кожен раз вони бачили лише темряву і тіні, що тягнулися за ними.

**Аріана:** "Мені важко повірити, що Голдрак не з'являється. Він був таким сильним..."

**Леонард:** "Можливо, він просто затримався. Може, він ще нас дожене."

**Ліріон:** "Підземелля завжди були небезпечними. Тут живуть не тільки тролі, але й інші створіння, про які ми навіть не здогадуємося."

**Артеміон:** "Ми повинні бути обережні. Голдрак зробив все можливе, щоб ми могли продовжити шлях. Ми не можемо підвести його."

Врешті-решт, Леонард не витримав і звернувся до Ліріона.

**Леонард:** "Ліріон, куди ти нас ведеш? Ми вже давно йдемо, а кінця не видно."

**Ліріон:** "Я веду вас до Четвертого мосту. Це єдиний міст, про який я знаю. Він знаходиться не так далеко."

Леонард згадав про книгу, яку він знайшов біля колодязя.

**Леонард:** "Зачекайте! Я знайшов книгу раніше. Вона описувала втрату Третього і Четвертого мостів. Частина людей сховалася в гробниці короля Елдара, батька Кайла, а інші заховалися по всьому тронному залу. Солдат на ім'я Тарік писав, що кожну годину до них приходив 50-метровий троль, що сяяв полум'ям, і вбивав по одній людині."

Команда зупинилася, уважно слухаючи Леонарда.

**Аріана:** "Це жахливо. Цей троль може бути десь поблизу."

**Артеміон:** "Ліріон, ти знав про це?"

**Ліріон:** "Я чув легенди про палаючого троля, але не думав, що вони правдиві. Якщо цей троль справді існує, ми повинні бути готові."

**Леонард:** "У книзі був малюнок троля. Його ім'я - Громбел. Якщо він досі тут, ми повинні бути обережними."

**Артеміон:** "Добре, давайте розглянемо всі можливі шляхи. Ми не можемо ризикувати і потрапити в пастку. Ліріон, ти впевнений, що Четвертий міст - наш єдиний вихід?"

**Ліріон:** "Це найбезпечніший шлях, про який я знаю. Але якщо тут справді є Громбел, нам потрібно діяти обережно."

Всі знову зупинилися, роздумуючи над словами Леонарда і Ліріона. Тепер вони знали, що їхній шлях не буде простим і безпечним. Вони повинні були бути готові до будь-якої небезпеки, що чекала на них в підземеллях.

**Леонард:** "Ми повинні знайти спосіб обійти цього троля. Можливо, є інші проходи, про які ми ще не знаємо."

**Аріана:** "Ми повинні діяти швидко. Чим довше ми тут залишаємося, тим більша ймовірність, що нас знайдуть."

**Артеміон:** "Згуртованість і обережність. Тільки так ми зможемо дістатися до Четвертого мосту і знайти вихід з цього підземелля."

Команда продовжила свій шлях, уважно прислухаючись до кожного звуку і готові до будь-якої небезпеки. Вони знали, що попереду їх чекає важке випробування, але також вірили, що зможуть його подолати, якщо будуть діяти разом.

Команда просувалася вперед, обережно ступаючи по вузькому проходу, що вів до другого мосту, який був переходом на четвертий. Їх кроки луною розносилися в темряві, кожен звук викликав тремтіння і невизначеність. Раптом, поблизу мосту, вони побачили знайому постать.

Голдрак стояв там, але він був майже невпізнанним. Його тіло піддалося жахливому насильству. Одна з його рук була неприродно зігнута, а око висіло на тонкому нерві, готове от-от обірватися. Його шкіра, раніше кам'яна і міцна, тепер була спотворена опіками і порізами. Червоні, палючі очі свідчили про незбагненну біль і лють, що вирувала в ньому. Вогонь обволікав його тіло, мов злий дух, що вселився в його душу.

У спині Голдрака було встромлене велике колесо з гербом Третьої гільдії, гільдії Залізних Ковальців, символу їхньої сили і могутності.

**Артеміон:** "Голдрак... що з тобою сталося?"

Голдрак мовчки дивився на них, його погляд пронизував серця страхом. Але перед тим, як він зміг відповісти, з-за спини Артеміона з'явився автоматон, вірний слуга Саурона.

**Автоматон:** "Саурон передає привіт."

З цими словами він блискавично пирнув Артеміона в живіт. Артеміон зойкнув від болю і впав на землю, кров почала просочуватися крізь його одяг. Друзі Артеміона, приголомшені і розгублені, кинулися до нього, але було вже запізно.

**Леонард:** "Артеміон! Ні, цього не може бути!"

**Аріана:** "Ми повинні допомогти йому! Тримайся, Артеміон!"

Автоматон і кілька орків швидко схопили друзів Артеміона, не давши їм можливості чинити опір. Вони зв'язали їх і повели геть, залишивши Артеміона пораненим і безсилим на холодній землі.

**Леонард:** "Ми повинні вибратися звідси! Ми повинні допомогти Артеміону!"

**Аріана:** "Ми не можемо залишити його тут! Ми знайдемо спосіб повернутися!"

Голдрак, який все ще палав вогнем і був під владою темної магії, дивився на них з глибоким сумом у своїх червоних очах, але його тіло не підкорялося йому. Він був змушений спостерігати, як його нові друзі зазнають поразки і страждання.

В той час як вороги вели друзів Артеміона в полон, його самого поглинала темрява, його біль і розпач змішувалися з відчаєм за долю його друзів. Він знав, що повинен знайти сили піднятися і врятувати їх, але рана була надто глибокою, а біль - нестерпною.

**Артеміон:** (шепотом) "Я... не здамся..."

Темрява навколо нього ставала все глибшою, але в його серці залишалася іскра надії. Він знав, що його друзі боротимуться до кінця, і це давало йому сили продовжувати боротьбу, навіть коли все здавалося втраченим.

Друзі Артеміона йшли похмурими коридорами підземелля, ведені автоматонами та орками. Їх серця були важкими від побаченого. Повсюди виднілися жахливі катувальні машини різних конструкцій і призначень. Кожні п'ять метрів висів або прапор гільдії, або чорний прапор Саурона, який нагадував їм про всюдисущу присутність зла. Крики страждання і болю заповнювали повітря, розриваючи серце кожного, хто їх чув.

**Леонард:** "Як вони могли зробити таке місце? Це жахливо..."

**Аріана:** "Треба бути сильними. Ми повинні знайти спосіб звільнити Артеміона і покінчити з цим кошмаром."