"Чотири Вершники"

1
Якось давно,сидячі у сирому підвалі 
Молодий хлопець,білі сторінки гортає!
Книжка така стара,написана з давніх часів
В них записані образи,на майбутні часи!
Опис іде про жахливі моменти для всіх людей,
Божий гнів будуть,вершники нести з небес!
Там вони описані,як те що оточує людство
Гостре лезо,прорізало небо гучним вибухом
Немов прочитане,воно таким чином підтвердило!
До глибини душі,все доводить до тремтіння
Небеса хочуть с беззаконням покінчити!
Випускають вершників,щоб суд проводити
Майбутнє настало,час прийшов помститись!
Вершники вийшли,на своє вірне полювання,
Кожна душа помітить,що близько покарання!
Не буде часу сховатися,не дадуть тоді змоги!
Хлопець читавши,ці дивовижні книги строки,
Спостережливо бачив,що вже все почалося!
Взяв перо та бумагу,на колінах почав писати,
Щоб людям донести,що написане насправді!

2
Перший вершник, скаче на червоному коні
Він скаче грізно,закликаючи людей до війни!
Багато загине людей від його міцної руки
Мечом він творить суд,наганяючи такі жахи!
Хлопець дивиться,як війною люди граються,
Кров тече рікою, невинні життя забираються!
А вершник скаче,в очах жорстокість палає,
В його володіння сили все криваве попадає
Дана влада йому нищити війною землю 
Бо у світі  люди живуть,в своїх законах винних !
Вершник буде судити,гнівом палаючим,
Вогнене полум'я,з мечем по землі тягнеться!
Всюди вбивства,всюди криваві поножовщіни
Для людей це кара,бо немає від нього сховища!
Та не довго,люди зможуть жахи такі терпіти,
Краще свої гріхи, чесно признати та іскупити!
Щоб вершником червоним,не бути десь вбитим!
Від кари небесної,немає куди душам бігти,
Но не довго людству передишкою радіти,
Слідом скаче вершник,куди більш страшніший!

3
Слідом біжить інший немов близнюк,
На сірому коні скаче, Смерть назва йому!
Вслід за кривавим вершником він прямує,
Паща розкрита,без розбору життя забирає!
В нього є теж влада,та більш потужна дуже,
Хворобами та вірусами,людей всіх погубить!
Він немає порівняння,між добром та злом,
Забирає кожного,хто став перед поглядом його!
На сірому коні,скаче по людству він шалено,
Не сховатися від нього,навіть під скелею!
Там де він пройшов,багато згинули під землю,
Немає сорому,він тримає життя рукою своєю!
Там де йде кривава людьска боротьба палка,
Він прийде не помітно,немов примара якась!
Забере життя,де немає змоги повернутися знову,
Кожна людина,стає жертвою його несподівано!
Кара застигає усіх,немов мукою жахливою,
Він скаче слідом,за червоним вершником,
Бо дан йому наказ,на глобальне знищення!
Це виглядає,як плід образу божевільного!

4
Третій вершник скаче немов мудрець,
В руках тримає тяжкі ваги для землі!
На них кладе він людські всі вчинки,
Щоб побачити хто з них правдивий!
Не буде помсти,він не буде заважати,
Самі люди будуть суд свій нажаль чекати!
Хтось був там вбивцею,в хтось малий крадій,
На вагах лежать багато загиблих життів! 
Брехня навмисна,погіршить справу швидко,
Бо серце людини бачить вершник відкрито!
Він прийшов навмисно третім перед кінцем 
Щоб справидливість палала немов вогнем!
Вершник знає що за ним,білий скаче лицар,
Мірою правдивою своєю,зважить він людей!
Та від цього залежить буде,хто щасливо жити почне!

5
Четвертий вершник, білий немов сніг,
Він скаче різко,з венцем на голові своїй!
В очах вогонь,тримає лук та стріли гострі,
Слова звучать правдиві,над злобним людством!
Він скаче з призивом,та покаяння несе людині,
Бо судом праведним землю стане він судити!
Вершник скаче,його тіло немов чиста медь,
Від променів сонця,доспіхами блестить своїми!
Очі сліпнуть від такого дива,та мови дар зникає,
Але вершника це зовсім в людях не лякає!
Він прийшов з прямим наказом,вірних небу захищати,
З його рота бачать мечь,це символ дан що буде говорить!
Справедливість він приніс,щоб у світі настав мир!
Людям праведним та людяним,він свободу обіцяє,
Тільки є умова рідка,признати гріхи свої повинні!
А тоді провина знята,та живіть в своє ви щастя

6
Прочитавши ці образні сторінки книги,
Хлопець спостерігав,за видовищем навкруги!
Якщо з вірою міцною,до часів придивитись,
Правду жахливу, можна побачити справедливу!
Все трапляється як сказано,події жахливі на очах,
Чотири Вершники скачуть, незважаючи на час!
Поки є можливість,треба щось в собі змінити,
Жити по людяності,щоб разом не загинути!
Відштовхнути від себе,усе що душу й тіло губить,
Та жити у справедливості, допомогою людям!
Щоб вершник з вінцем на своїй голові чистій,
Зміг судити праведно,кожного по його честі!
Не треба робити зла,бо вершники все бачуть,
Вони за наказом,суд вершать над злим часом!
Хоч сумна виглядає для людства картина,
Але якщо придивитись,за злочини кара справедлива!
А хлопець дивиться,кудись у темну далечінь,
Там рожевим полум'ям,вогонь повзе на землі!
Немов вершник,все небо віддалося червоним
Та темрява блукає,немов привид на подвір'ї!
Не видно тільки світла,у темному його підвалі,
Немов все вирішено,та змінам не підлягає!