"У пошуках себе"

1

Що це таке? Блукає у розумі як тінь?
Це мої думки,вони тривожні та сумні!
Питання немов ниточки тягнуться до них,
Намагаючись у світі,відповіді знайти!
Немов компас,моє життя шукає сенсу,
Та у віршах,я завжди в пошуках натхнення!
Блукаю по сторінкам, життєвого роману,
Кожна мить,немов глава сумного оповідання!
Цифри навколишнього світу,рахую роками,
Пережиті моменти,немов уривок мелодрами!
Та щось корисне, намагався знайти для себе,
Мій світогляд,такий суровий та навіть древній!
Не бачу ніколи логіки,в нинішньому часі буття,
Люди ніби зупинилися від сьогоднішнього життя!
Злість та байдужість,стало життєвим девізом,
Живуть підло,та все жахіття наповнили змістом!
В я живу тихесенько,вражений спостереженням,
На душі лягає відбиток,немов побило каміння!
Не знаю куди поведе мене сумна моя доля,
Но у пошуках себе,я знаходжуся дуже довго!

2
Блукаю по пустим вулицях темних,
Де будівлі пусті кидають силуети!
Ми з ними немов давно всі такі рідні,
Живемо потихеньку в мрійливому світі!
Кожен з нас,це великий подарунок уяви,
Що малює розум,бачивший все моїми очами!
Та у голові закралися містичні такі прояви,
Немов я мудрець,який шукає таємну магію!
А навколо повзають,наповнені ядом змії,
Залишаючи сліди,на живій моїй тонкій шкірі!
Погляди інших,немов примара пролетіла повз,
Холодом несе від них,як у зимовий мороз!
Вогник погас назавжди,в серцях людей багатьох,
Вони як льодові скульптури,чекають свій рок!
Добротою гріти немає сенсу таких індивідів,
Ти для них інший,та став непомітний як привид!
Але це не важливо,бо ти живеш самостійно!
Ти мандрівник,з чарівними думками у голові,
Постійно шукаєш,тернисті собі дороги прямі!
Але як не шукай,неможливо без світла знайти!

3
Там серед степів, відчуваю вітер колисковий,
Він мені шепоче,про вільне життя безтурботне
Де ти блукаєш по небу,за часом спостерігаючи,
З висоти польоту пташки,люди немов мурахи,
Бігають по землі зеленій,маленькі як кошенята!
Та не знають напевно,чим себе таким зайняти!
Вони як комахи,без потреби якоїсь літають,
З поля на поле, тільки планам заважають!
А я немов хмара,з висоти легко спостерігаю,
Висновки мої,тяжкими строками лягають!
Там серед дерев, сонячних до сонця тягне,
Себе скрізь сили,щоб зігрітися змогу мати!
Він бурхливо так,з промінням палким грає,
Немов на впертість свою,загадково натякає!
А мені це урок,що в житті потрібно придбати,
Щоб цілей впевнених своїх швидко подолати!
Та у пошуках своїх,цінні враження збирати,
Немов цеглини вони міцні,щоб царство збудувати!
Для мене шлях тернистий скрізь пустелі ляже,
Щоб під палким сонцем,життя стало яскравим! 

4
Там у темряві,я шукав своє щастя загибле,
Серед кольорових зірок,намагався знайти!
Та від самотності,захворів розум божевіллям,
Став малювати картини,немов реальний мотив!
Я чекав довго у темряві,поки запалять світло моє,
Та в одночас почав розуміти таємниці великі,
Що палке світло,десь довго спить у серці моєм!
В себе наважився одного разу заглянути,
Купа прорізаних часом ниточок нервових клітин!
Вони повільно до розуму тягнуться шалено,
Немов павутиння хочуть сплести як павуки!
Там серед чистого подиху,сидять великі сили,
Вони міцними руками,тримають крихкий світ!
Та бажання спокусливі мовчки,вимірюють кути!
Немає виходу,немов хтось заховав дверцята,
Темрява тисне непомітним тягарем на серця!
В середині себе зачепився я трішки задовго,
Щоб зрозуміти як дійти свою долю до кінця!
Але я не буду здаватися для інших слабким,
Відшукаю окремо ті загублені долею шляхи!

5
А я завжди у пошуках,їду по крокам долі 
Моє життя маленьке та таке невідоме!
Кожна мить яскрава,не тримається довго,
Зникає в далечіні,немов вологі залізниці коліі!
Потяг проїхав,залишив стукіт колес у голові,
Та гучний гомін,попутних зустрічних людей!
Я не знаю зупинку,на котрій потрібно виходити,
Бо я заблукав,в цих різноманітних образах!
Немає кому підказати мені орієнтири доріг,
Повільними рухами,пливу не знаючи куди!Очами дивлюся,дивуюсь навколишнім світом
Так уявляється,що перетворився на вітер!
Літаю серед ночного неба як легка травинка!
Не хочеться знову спускатися на дрібну землю,
Та потрапити би мені,на самі височенні скелі!
Дивився з висоти,на всі тернисті дороги мої,
Адже не знаю напевно,приведуть вони куди?
Маленькі птахи,мене стали усюди помічати!
Шалені палкі думки, щоденно мене вражати
Та на листах,вони мій вам шлях залишають!