"Незламні Душі"

1
Дівчина народилась у березні 
Стала нагородою для одного!
Росла вона під брата наглядом
Сяяла як проміння сонця у вікно!
Доля її була також підло зламане
Бо зраджена була з дитинства давно!
Но дівчина росла доброю та лагідною
Бо даровала кохання та багато тепла!
День за днем,бігала слідом за друзями
Но не своїми,а ті хто був старше за неї
Вчилася з ними,набиралася життя досвіду
Як виросла,стала незламною душею!
Кожне спілкування,проходить з розумом,
До себе близько не підпускає невідомих!
З чіткими намірами,вона в житті правильно
Живе так,ніби нічого поганого не трапилось!
Хоч і проблеми навкруги петлями душать,
Вона вперто прямує до намічених своїх  цілей,
Відповідь тримає впевнено перед родинами,
Щоб довести,що змученій,не тяжко так жити!

2
Проблеми блукають немов чорна тінь
Сидить хлопчина в кімнаті на самоті!
Від тягаря,в розумі божевільні думки,
Не дають спокою йому немов мотузки!
"Все буде добре!"говорить він темній стелі,
Його життя згорає,немов живе в пустелі!
Наче зірка погасла,в безмовному темному небі,
Він закрився в тиші,там десь в глибині себе!
Дар мови зник,немає слів щоб розповідати,
Але живе він,немов висока гора незламно!
Характер міцний, спостережливість в собі має,
Щоб можливість була, лецимірам відсіч дати!
Загублений сидить,немов на перехресті доріг,
Немає змоги,подолати болючий душі крик!
Хоче бути вільним,немов деревця малий лист,
Щоб вітер подалі від світу, швидко його відніс!
Рішучі дії,в розумі будуються як твердий міст,
Малими кроками пройде,через свої важкі часи!
Він не буде жаліти,про те що терпів у житті 
Посмішка на обличчі, змушує тільки вперед йти!

3
Дівчини життя-як царство стоїть на скелі,
Багато витримує,натиску серед людей!
Вона для заздрів,зовсім вже непокірна,
Зводить до тремтіння,лециміров давно своїх!
Як королева,не зважає що скажуть інші,
Для неї власна думка,вище скелястої вежі!
Вона не помічає,як стискають жахи її плечі,
Дівчина бачить для себе, найдорожчі такі речі!
Наповнена вірою,мріями вкривається немов ковдрою,
По життю блукає,як знайомою всім дорогою!
Каміння на шляху,збити не можуть її кроків,
Вона падала вже не раз,за життя своїх років!
Тепер обережно тримається на своїх ногах,
Крок за кроком, проходить спокійно свій шлях!
Досвід для неї,став найближчим вірним другом,
Вони разом йдуть,по життю тримаючись за руки!
Дні пролетять,немов зграя пташок у небі,
На обличчі її радість, кольорові веселки!
Душа наповнена терпінням,немов жару подих,
Вона незламна цариця,своїх бажань мрійливих!

4
Блукаючи мрійливо серед пустих вулиць
Хлопець шукає втрачений свій спокій!
Повільними кроками,у капюшоні він ходить,
Щоб не бачив ніхто,що в середині коїться!
Ховає обличчя,від навколишнього всього світу,
Бажання свої,хоче втілити в життя повільно!
Щоб здихатися тягаря,з власних плечей зняти,
Немов хрест який лежить за каміння важчий!
Кожна мить б'є серце молодця немов батагом,
Залишаючи шрами,на тілі молодому його!
Але він терпить,все що доля підкидає у житті,
Радіє щиро,простому дню своєму що миті!
Незламно тримає рух,до поставлених цілей,
Думками блукає по майбутньому,як по книзі!
Кожна проблема,це сторінка історії роману,
Де він герой головний, вийшовши з туману!
Нове життя собі ,як навігатор точно прокладає,
Чарівник своїх мрій,на маршруті чари накладає!
Тепер він нова людина,вільна немов хмаринка,
Буде літати в височенні,немов біла сніжинка!

5
Дві людини,на відстані тримаються
Бо рідні душі,вони оточені незламністю!
Серед людей,вони існують немов примари,
Один за одного,в думках свої палко переживають!
Одна біда,завжди поділена тільки на обох,
Кожен з них,шукає вічну та чисту собі любов!
Заздрість людей,для них це головний ворог,
Правдою вони живуть,усім платникам на зло!
Як би не було боляче,вони роблять одне добро,
Бо незламний дух,проник у душу так глибоко!
Де двоє живуть,там завжди проявиться тепло,
Зігріє кожного,хто заслуговує відношення того!
Вони крокують по життю,не маючи в собі гордині,
Життя ллється їх,як теплі  дощові краплини!
Не знайдено ще,такой чистої та міцної людини,
Яка буде жити,не дивлячись на суцільні проблеми!
Вони посміхаюся в обличчя,тримаючи біль,
Вони незламні душою,вони тверді як кремінь!
Ці люди не знають що таке сльози пролити,
Брат та сестра,в житті терпінням звикли жити!