"Кривава Війна"

1
Знов все коїться,як і в минулі часи
Нашу Країну оточили нещадні вороги!
Хочуть знищення,нашому народові
На колінах щоб ми стояли принижені!
Нищать усе,що ми роками будували 
Там де ворог ступить,все вогнем палає!
Байдуже не людям,на старих та дітей
Кулі від них,летять немов-ріжуть ножем!
Знущання від них,терплять люди невинні
Кров тече немов річка,по нашій Україні!
Сльози матерів,та нездолених братів
Слухають янголи у небі,з біллю на душі!
Та вороги лізуть,як саранча на травичку
Захисники стоять,обороняють міцно!
Наші хлопці,справжні та сильні козаки!
Дають відсіч,загарбниками на нашій землі
Гонять ворога,щоб свободу нашу відбити
Бойовим духом своїм,у серці вони сильні!
Кожен з них,мисливець на лютого хижака,
Наша гордість,це мужні воїни нашої землі!

2
Війна ні коли не була добра до людей
Ходить кривава,немов лютий звір!
Кров'ю спокушені,нищить чуже життя
Як і в минулому,від неї немає вороття!
Ні хто не чекав,але прийшла вона тихо,
Вслід за нею,прокралася смерть скажена!
Немає міри в спокусах кровавого вбивства
Паща розкрита,для людського пожитку!
Нищить все немов темрява пожирає світ
Гучний звук вибухів,немов з неба вдарив грім
Розриває землю,як ножем ріже по хлібині
Деж від страшного,сховатися бідній людині?
Хтось падає на землю,ледве тримавшись
Хтось у підвалах,залишає своє дивне щастя
Війна носиться по селам,та великим містам
Там де був спокій, тепер тримтіня та страх!
Кожен веде свою боротьбу за виживання 
А хтось тихо сидить,на невідому силу уповая
Війна усіх раскрила,зняла з людини маску
Щоб пізнати кто сильний,а хто найслабший!

3
Я в Всесвіта питав,чим себе зайняти?
Щоб та війна,припинила душу рвати!
Та відповідь мені,птахи прошебетали
Коли спокійно вони у небі пролітали!
Тоді спало на думку,треба вірші писати!
Про те як живемо,щоб душу не продати!
Бути справжнім,що для тебе найдорожче
Боронити щастя,від ворожої злості!
Там де люди живуть,вони спокою варті,
Але клята війна, людське бажання зрадить!
Та бачивши це,тягар мою душу поранить,
Та Всесвіт сили дає,щоб усе витримати!
Мої вірші написані,на скрижалі полум'я
Де чутно вибух, серед сонячних променів!
Душу розриває,немов на частини пазлів,
Якби ж хто допоміг,до купи все зібрати!
Я немов вовк,котрий в житті усе втратив,
Блукаю по полю,в очах помста палає!
Серед рядків,з попелу встає моя повага,
Те що на душі,зійде як небесна кара!
Серед диму домівок,ледве я тримаюсь,
Мої слова як меч,землю навпів розрізають!
Немов дощем, сльози матерів проливають
Бо кривава Війна, багато життів відбирає!

4
Так ми багато втратили та пережили жаху
Не будемо ж знов, відчаєм здаватися хижаку!
Треба набратися сили,щоб нещастя витримати
Будемо міцніше духом,немов гранітні стіни!
Терпінням своїм,дамо відсіч немов стрілами,
Бо ми люди живі,нам хочеться вже усім миру!
Любовью у серці,та народом своїм єдиним,
Покажемо війні,що від страху ми не тремтіли!
Бо в нас сила народу,та божа поміч з нами
Завжди будемо стійкими,хоч на душі є рани!
Війна не спить,та ми не будемо здаватися
За своє життя,будемо до останнього боротися!
Треба давати відсіч,щоб не загубилася життя
Бо потім вже не буде,назад нам вороття!
Війна кривава,та дуже не любить почуттів,
Вона холодна,як бездна на великій глибині!
Но коли ти потрапив,треба сили щоб пливти
Там десь у вишині,спасіння своє щоб знайти!