Глава 5

Рівно о 9 ранку, коли всі студенти та викладачі зайняли свої місця в залі увімкнувся проектор. Панорамні вікна були прикриті шторами. Раптово усі затихли та з нетерпінням чекали наступних дій. На стіні з’явився генератор випадкових чисел. З колонок звучали барабани і через десять секунд ми побачили цифру 8. Я не вірила своїм очам, саме під такою цифрою було у рейтингу моє прізвище. Як тільки я вдихнула і піднялась на ноги перед моїми очима з’явилось зовсім не моє ім’я.

- Що?

Зі здивуванням промовила я.

- Ви піднялися у рейтингу на дві позначки і тепер на шостому місці.

Тихо сказала Марія Валеріївна, що викладала у нас на першому курсі іноземну мову за професійним спрямуванням. Мої щоки почервоніли. Чи то від розпачу що я втратила таку можливість, чи то від щастя. Адже мої шанси на практику виросли майже вдвічі. Марію Валеріївну я обожнювала всім серцем та дуже засмутилась що вона перестала викладати. Через якийсь час я дізналась що вона пішла у декрет. Протягом навчання ми часто пересікались, брали однакові книги в бібліотеці. Я потрапляла на різні олімпіади, а вона всіляко підтримувала мене. Тому і вирішила написати та спитати як її справи. Саме так я потрапила на додаткові заняття, які вона вела майже до самих пологів. Час за англійською минав швидко, ми дивились різні серіали англійською, ютюб блогерів та інше. Цей формат мені дуже заходив. Та незабаром мій рівень знань піднявся до C1. Коли нарешті, моя улюблена викладачка повернулась на роботу, то розповіла мені про чудову можливість – практику в Данії. Саме ця людина і запалила мій вогник всередині. Записали мене на міжнародний тест та чекали дня Х.

- Ірина Анатоліївна не поставить мені п’ятірки. У мене надто мало часу для підготовки.

- Ви що? Жартуєте? Елін, та ви найбільше заслуговуєте цієї поїздки.

Поки ми перешіптувались наш ректор вирішив представити сьогоднішнього гостя. Він піднявся на сцену та з гордістю оголосив:

- Зустрічайте, сьогодні до нас завітала…

 В зал увійшла Лілія Пустовіт. Я одразу впізнала цю талановиту жінку. Вона рішуче взяла мікрофон в руки та представилась:

- Усім привіт. Я Лілія Пустовіт. Український дизайнер одягу. Маю свій власний бренд POUSTOVIT..

Далі вона трішки розповіла про свою творчість і запросила піднятись мою однокурсницю, якій випав шанс провести це інтерв’ю. Мія піднімалась швидко, а усмішка не спадала з її обличчя. Це не лише гарна практика, а і цікавий експеримент, адже головна суть полягала в тому що ти без підготовки напередодні маєш провести інтерв’ю на двадцять хвилин. Зазвичай це виглядало дуже кумедно та по-домашньому. Кожен наш гість відкривався по-своєму, розмова проходила вільно та щиро. Першим питанням, що прозвучало було дитинство дизайнерки, далі її alma mater. Цікавим фактом з її життя було те що вона народила донечку на самий день незалежності. Ця талановита жінка отримала безліч нагород за своє життя. Останні слова звучали під бурхливі оплески.

Близько десятої усі розійшлись, а ми встигли зробити спільне фото та Лілія Пустовіт розписалась на моєму гіпсі, що було дуже милим. Наступна пара полягала в аналізі інтерв’ю, яке ми щойно побачили. Навчальний процес минув швидко і вже незабаром я піднялась на четвертий поверх в бібліотеку. Щойно відкрила двері та привіталась з бібліотекаром, як та одразу впізнала мене та покликала пройти за нею.

- Елін, у мене дещо є для тебе. Привезли, поки тебе не було. Впевнена, що тебе зацікавить.

Прямо у руки до мене потрапила книга “Breaking News: The remaking of journalism and why it matters now” Алана Расбріджера. Книга написана з величезною любов’ю до професії. Я читала про неї та навіть не мріяла знайти на полицях нашої бібліотеки. Щиро подякувала та побігла швиденько відкрити цю книгу та потрапити у світ журналістики. Марія Павлівна була моєю сусідкою та бібліотекарем, знала моє захоплення книгами та дозволяла мені брати книги додому.

Щойно я вийшла як помітила що сонечко пригріло сильніше, сніг що встиг замести вулиці розтанув і все перетворилось на суцільне болото. Додому я не поспішала і вирішила викликати таксі в кав’ярню. Коли переступила поріг поглядом обрала найвіддаленіший столик та замовила улюблені пончики з полуницею. Поки чекала своє замовлення, скинула пальто та за своєю спиною помітила надзвичайно красиву вазу, а у ній кущові троянди. Саме такі, що приніс винуватець мого гіпсу. Здивувалась такому співпадінню, та торкнулась їх. Шипи були маленькими та непомітними, через що я поранилась. Кров виступила з мого пальця, мені це нагадало казку про сплячу красуню, я усміхнулась та відкрила першу главу книги.

Коли я виходила з кафе помітила Артема. Він стояв біля своєї машини та усміхався. Мовчки відкрив двері та запропонував сісти. Його усмішка здавалась дивною. Він швидко завів мотор своєї ауді а5 та ми вирушили у невідомому напрямку. Нізвідки я згадала про рану на пальці, проте коли оглянула руку нічого не виявила. Тоді ми зупинились та двері автомобіля відкрились. Не виходячи з машини я впізнала це місце. Це набережна якою я часто прогулювалась. Артем подав мені руку та поцілував її. Мої щоки зашарілись і я вийшла. Ми прямували вперед дивитись на схід сонця. В якийсь момент я зрозуміла що одягнена надто легко, повернула голову та сказала:

- Я замерзла, можливо ми повернемось?

Він глянув на мене. Його рука повільно піднялась до мого обличчя. Він торкнувся моєї щоки і сказав:

- Хіба ти не відчуваєш шаленого тепла між нами ще з першої зустрічі?

Саме в цей момент з’явилась блискавка, що осяяла все навкруги. Коли я розплющила очі побачила багато пустих столиків, а голос говорив до мене:

- Пробачте ми закриваємось, оплатіть будь ласка своє замовлення

- Що? Яке ще замовлення?

Потираючи око, казала я. Тут мене осяяло. Я досі знаходилась в кафе. Причому вже був пізній вечір, а годинник на телефоні показував о пів на десяту. Після коротких вибачень, я оплатила рахунок та вже в реальності вийшла із закладу. Навіть у теплому пальто я відчувала холодний вітер. Погода встигла зіпсуватися добряче. Навколо вже темно лише вітрини та вуличні ліхтарі освітлювали вулицю. Поки я роздумувала тролейбус проїхав повз мене. Тому я поспішила на зупинку поруч. Купила квиток і обрала місце.