VI

Наступного ранку посеред погано освітленої променями вранішнього сонця кімнати вже стояли четверо: юнак з чорним неслухняним волоссям, блідим обличчям з підозрілою червоною плямою на ньому й помаранчевими очима, одягнений у все темне; на диво схожий на нього, але дещо вищий рудий хлопець з повним доброти поглядом карих очей; яскраво одягнутий пан у червоних окулярах з незвично непривітним виразом обличчя; юна красуня зі смарагдовими очима й світлим волоссям у самій піжамі. Першим тишу порушив господар цього приміщення:

- Панове й пані! Сьогодні ми зібралися, щоби остаточно прояснити план дій і покласти край усім сумнівам.

- Чи можна питання? - лагідно спиала дівчина.

-Так, можна, - з напускною суворістю відповів темноволосий юнак.

- Що з твоєю щокою?

- Гарне питання, Tender Lady. І воно буде добрим нагадуванням для декого! Справа в тому, що один йолоп за багато років так і не навчився стримуватися!

-Хі-хі-хі, - винувато хіхікав рудий хлопець.

- Так а що сталося? - не могла вгамувати свою цікавість світловолоса красуня.

- Цей недоумок поліз обійматися та обпік мене!

- Я же ненавмисно... - "недоумок" понурив голову й спідлоба глянув на брата сором'язливими добрими очима.

- Скільки разів тобі казати, щоб ти тримав себе в руках, коли торкаєшся мене?! Я ніби на пічку обличчям впав! - Злісний схопив його за вухо й потягнув те вгору.

- Боляче! - лише завищав той.

- А я думала, ти не можеш бити інших чи тягати їх за вуха, - помітила власниця смарагдових очей.

- Його можна, бо він по-іншому не розуміє!

- Братику, відпусти, я більше не буду! - закричала жертва Злісного.

- Вільний, - холодно відрізав той.

- Братик? Як мило. - зворушилася Tender Lady. - То ти і є брат цього буки?

- Я не бука! - втрутився ображений юнак.

- Так, Джеральд - мій... Ай! - веселе й сповнене ентузіазмом лепотіння змінилося черговим викриком, коли долоня старшого брата вертикально й зі свистом опустилася на голову молодшого.

- Я казав не називати моє ім'я?!

- В-вибач! - винуватий і переляканий хлопець сховався за спиною зеленоокої красуні.

- Не смій ховатися за нею! - очі розгніваного лиходія спалахнули помаранчевим світлом, коли сяйво того ж кольору підняло його брата в повітря.

- Досить! Ви можете нарешті пояснити, якого чорта я тут роблю з самого ранку?! - SD увесь цей час зберігав мовчання, але тепер його терпець урвався.

- Скоро обід, - засудливо глянув на нього Злісний згаслими очима. Рудий хлопець із зойком впав на підлогу.

- Я живу вночі!

- А вчора? - так само розчаровано дивився на колегу юний злодій.

- А вчора були дівчата. - відвернувся SD. - Нічого ти не розумієш.

- Так і є, - продовжував співрозмовник повелителя диму.

- У будь-якому разі. - той знову з роздратуванням на обличчі звернув погляд на присутніх, і в особливості на молодшого лиходія. - Відповідай на запитання. Що я тут роблю?! Ти щось задумав і вирішив втягнути мене?! І замість пояснень я отримую квиток у перший ряд на сімейний сітком?!

- Заспокойся, я зараз усе поясню, - холодно відповів Злісний.

- Ти вже спробуй, - невдоволено хмикнув SD.

- Як бачиш, у мене є брат. - поки юнак говорив, рудий хлопець привітно помахав рукою з-за спини Tender Lady. - І він засадив у тебе свій вогник. Тож якщо ти спробуєш атакувати когось з нас чи завадити виконанню мого плану, то будеш миттєво спалений. Повір, від цього прокляття тебе не врятує ніщо, його може зняти лише він.

Гримаса, сповнена гніву й ненависті - ось на що перетворилося обличчя Spirit of Desire:

- Ти зрадив мене! Ти ж обіцяв! Це така ціна твого слова?!

- Ні, ні, це просто запобіжний захід на крайній випадок. - поспішив заспокоїти його Злісний. - Насправді я хотів тебе попросити про допомогу в нашій місії. Насправді нам не так вже й багато треба: всього лише взяти рід контроль заступника голови на цьому всезлодійському з'їзді.

- Що?!

- Подумай, це ж нам обом вигідно. Ми усунемо з ігрового поля всі інші фігури й залишемося останніми злодіями. Це ж наскільки менше в нас буде конкурентів!

- Припустимо, - нібито байдуже дивився на нього повелитель диму.

- Тож усе дуже просто. Ми робимо свою справу. Ти нас не палиш і не заважаєш і береш на себе лише трішечки роботи. У парі з ним, - юнак вказав на брата, - ти знешкодиш заступника, щоби Tender Lady могла позбавити його сил. І все, ми всі у виграші!

- Так, але чому б тобі не позбутися мене одразу? - недовірливо спитав яскравий пан, знявши червоні окуляри й втопивши погляд мертвих очей у свого колегу.

-  Тому що я даю тобі шанс. Ти єдиний, хто заслужив мою повагу, з нашого кола. Будь ласка, прийми це як дар.

- Ну добре... - тихо засміявся SD. - схоже, у мене все одно нема вибору. А чи знімеш ти потім прокляття з мене?

- Я зніму, якщо братик накаже! - радісний рудий хлопчина став поряд із братом.

- Якщо схилиш переді мною коліно. Ти ж не проти? Бо інакше я все одно не погоджуся, - пафосно набивав собі ціну юний злодій.

- Схилити коліно перед тобою? Чому б це мало мене хвилювати? Врешті решт, це мій шлях до волі, - улесливо відповів його колего.

- От і чудово, - задоволено сказав Злісний.

Spirit of Desire знову тихо засміявся й продовжив:

- Ти дуже виріс, ліхтарику. Колись ти був просто наївним дітлахом, а тепер готовий стати босом. І мене загнав у кут. Схоже, ти справжній поганець, Злісний.