IV

Ранок Злісного був майже таким самим, як зазвичай. Прокинувшись о восьмій, він вмився, застелив ліжко, ретельно вичистив свої маленькі ікла й поспішив взятися до роботи. Як і будь-який злодій, що має до себе повагу, він дбав про те, щоби його лігво завжди було чистим і виглядало відповідно до високого статусу свого господаря. Юнак активно використовував свої надзвичайні здібності, кожного ранку наводячи лад у своєму помешканні, доки не добивався відчуття задоволення результатами виконаної праці. Так само Злісний дбав і про себе: охайний і чепурний, цей поганець щодня приділяв достатньо уваги своєму зовнішньому вигляду, однак ніколи не захоплювався цим занадто. Цей ранок не відрізнявся від попередніх майже нічим, хіба що наш злодій перебував у стані більш піднесеному, ніж зазвичай. Злісний ніби був сповнений незвичним ентуазіазмом, а в юній голові безперервно кружляли думки про той світлий промінчик, що так несподівано увійшов у його життя. Парубок все ще продовжував опиратися і не міг зізнатися собі, про що справді думає. Він вперто запевняв себе, що розмірковує над геніальним планом, який допоможе здійснити його давню мрію. І для здійснення цього плану всього лише потрібно було вигадати, як викрасти ключ до панування над іншими злодіями - загадкову Tender Lady. Насправді ж глибоко всередині він просто мріяв про те, щоб якомога швидше побачити ту милу дівчину знов, але ще не був готовий це визнати.

  Закінчивши прибирання, юний власник злодійського лігва сів за свій величезний письмовий стіл і прийнявся снідати. На сніданок Злісний приготував свої улюблені млинці та налив собі склянку свіжого гранатового соку. Насолоджуючись прекрасною трапезою, він у якийсь момент знов із сумом відмітив, що було б непогано розділити її з кимось. Але, на превеликий жаль, йому не було для кого готувати, і взагалі день у день юнак почув себе дуже самотнім...

  Хоч якою порожньою і часом непривітною здавалася Злісному його домівка, хоч як пусто було в її стінах без когось іншого, окрім нього самого, цей одягнутий у все чорне хлопець майже ніколи не журився подовгу. Навпаки, він намагався завжди бути оптимістом і відшукував щось хороше навіть у зовсім сумних, здавалося б, ситуаціях. Йому кожного разу вдавалося побачити світло позитиву крізь морок похмурих днів самотнього життя. Так і тепер: завершивши свій щоденний прийом їжі, парубок потягнувся до свого смартфону, що лежав поряд з ним на столі. Поки керований силою злодія посуд мився під холодною водою у раковині, сам Злісний вже набирав номер старого знайомого.

- Слухаю, - украдливий голос по той бік слухавки привітно вітав нашего поганця.

- Димчику, ти можеш завітати до мене? - Злісний поводився зі співрозмовником стримано, але при цьому максимально приязно.

- Оу, Злісний, ти? Давно ти мені не дзвонив. Чим зобов'язаний такій увазі з твого боку? - голос починав ставати ще улесливішим.

- І зовсім не давно! - щиро продовжував наш злодій - Ми розмовляли близько тижня тому.

- Але ж тоді ми просто балакали про те, про се. А тепер тобі щось потрібно від мене, чи не так? Чи, може, я помиляюся?

- Так, ти абсолютно правий. Проникливий, як завжди, - із сумною ноткою промовив Злісний і додав: зайди до мене, будь ласка. Я буду тобі дуже вдячний, якщо допоможеш з однією справою.

- Ох, ну подивимося, що ти там затіяв, - голос звучав максимально зацікавлено.

  За півхвилини перед Злісним, що вже встиг підвестися з-за столу і покласти трубку, виникла темно-пурпурова хмара важкого диму з надзвичайно приємним ароматом, яка тут же ж почала згущуватися. Пройшло ще кілька секунд - і перед юнаком вже стояв він. Високий і статний, видний і яскравий, він з'явився на поклик свого сірого колеги-злодія, щоб вислухати його прохання. Spirit of Desire, також відомий як SD, був не набагато дорослішим від Пана Злісного, але при цьому відрізнявся від нього набагато розкутішою натурою та зухвалішою поведінкою.  SD був злодієм більш досвідченим, ніж наш з вами знайомий поганець, і тому поводився зі Злісним трохи зверхньо.

Не дивлячись на це, між двома колегами по ремеслу вже давно існувала атмосфера взаємної поваги - не стільки через розуміння кожним з них сили іншого, скільки через уміння цінувати манери й виважену поведінку у Світі грубих головорізів, лицемірних брехунів, брудних ґвалтівників, печерників-крадіїв та інших ще більш деградованих індивідів. Співрозмовник Пана Злісного не був таким "шляхетним", як сам юнак, однак все ж не був позбавлений деяких принципів. Хоч він і не гидував насильством, зокрема вбивствами, і міг спокійно зґвалтувати представницю слабкої статі, SD строго дотримувався особистого кодексу честі, який у свій час і дозволив Злісному хоч трішки довіритися своєму колезі за ремеслом і проявити до нього необхідний для спілкування мінімум симпатії. Сила Spirit of Desire полягала в маніпуляції тим самим пурпуровим димом, на який він спокійно перетворювався й сам. Злодію ця здібність дарувала велику кількість можливостей, зокрема створення якісних ілюзій, взяття під контроль й додаткове збудження жертви, за умови вдихання нею диму, невразливість до фізичної шкоди. До того ж магічні властивості цього диму незрозумілим чином дозволяли SD майже миттєво переміщуватися на великі відстані, що можна було порівняти з телепортацією. Такий набір навичок робив з нього ідеального союзника, який міг би втілювати всі плани нашого амбітного лиходія, для здійснення яких йому самому не вистачило б не стільки сили, скільки бажання. А якщо існувала необхідність зробити все по-тихому, тут колезі Злісного вже точно не було рівних. Але існувала одна деталь, яка не дозволяла юнаку використовувати SD в якості пішака: через по суті безтілесну форму гламурного "повелителя диму" психокінез Злісного на нього не діяв. Але й поганця в окулярах не можна було взяти під контроль, оскільки він постійно використовував свою здібність на собі, таким чином підчинивши себе самому собі й виключивши можливість бути чиєюсь маріонеткою. А оскільки марне збудження хлопця на 2 роки молодше в плани SD не входило, то між двома злодіями встановилася патова ситуація, в якій жоден не міг підкорити своїй волі іншого. Це, а також вищезгадана взаємоповага, в купі призвели до вибудови між колегами по темному ремеслу взаємин, що нагадували товариські й будувалися на системі взаємних послуг.