Глава 12

 - Олівія, сонечко живемо в одній квартирі і не бачимось.-  тітка Люба стояла біля плити та щось смажила.

-Ой тітко Люба, роботи дуже багато.

- Та шо ж це за робота така, шо в ніч додому повертаєшся ,а ну сідай розповідай мені все.- я дуже хотіла спати,але не могла відмовити тітці.

- Дівчат в дома нема, знову на гулянки свої пішли- тітка побачила що я дивлюсь на двері в кімнату дівчат. 

 - Зрозуміло - я сіла на стільчик та почала їсти яблуко,тільки зараз зрозуміла що нічого сьогодні не їла.

-Дівчинко моя ти що голодна, що ж  мені твоя мама скажить - вона почала діставати з холодильника вареники з картоплею, та пиріжки з яблуком.

 - Ви що нічого вона вам говорити не буде,але їсти я дійсно дуже хочу,нічого сьогодні ще не їла- я взяла в руки виделку та почала їсти вареники з сметаною, тітка їздила на дачу два дні тому,привезла багато чого домашнього.

Ми з мамою теж в селі жили корови та свині,кури теж тримали.

 - Ну розповідай- присіла до мене навпроти тітка Люба.

-Та не має чого розповідати, робота як робота ,колеги дуже добрі,подругу собі знайшла.

-А якісь хлопці є? - подивилась вона на мене.

- Ну звісно ж є,але тітко Люба ви ж знаєте я таке не люблю.

-Любиш не любиш,але рано чи пізно потрібно все таки заміж вийти,діток понароджувати.Ой дитинко одружишся та й забудеш про мене- вона повернулась до плити й почала плакати.

-Ну що ви таке кажите, не забуду я вас, з дітками приїжджати будут гратись з вами. - я підійшла до неї та обійняла.

-Ти ж моє сонечко.

Тітка Люба справді була мені як рідна,дітей у неї не було, ще в дитинстві ми з моєю тіткою на літні канікули приїжджали до нею сюди. А коли вирішили куди я буду вступати, вона запропонувала щоб я жила з нею.

-Добре дитинко,заговорила тебе баба ,йди спатки.

-Добре, надобраніч.

-І тобі теж.