Глава 10

 Я прокинулась  о шостій ранку хоча до будильника ще залишилась одна година. Щось давненько не заходила  в інтернет. Нові фото в стрічці інстаграма,історії подруг з клубу, непрочитані повідомлення.Раніше любила соцмережі активно постила фото, викладала історії,але зараз з роботою часу зовсім не вистачає. Відписавши всім в діректі,  на клавіатурі телефону в пошуках інстаграму,почала шукати Арчера підписників в нього було багато все таке відома людина, тому знайти його було неважко в актуальних історія були лише клуби, друзі,випивка,сигарети.

- Як йому довірили цілу компанію- дивувалася я, але ні жодного фото з якоюсь дівчиною в нього не було. То з ким це він був клубі !?

Від моїх роздумів мене відволік будильник пішла в душ, почистила зуби, висушила та випрямила волосся,нанесла непомітний макіяж,підійшла до шафи почала обирати одяг на сьогодні,одягнула чорні шорти, білий топ,зверху білу рубашку та чорні кросівки.

Приїхала на роботу я на метро, в офісі не було багато людей це і на краще після тої сцена в столовій,не хотіла їх бачити а тим більше пояснювати. Зайшла в свій кабінет відкрили жалюзі, вмикнула комп'ютер, сьогодні мала закінчити два проекта, працювала я до дванадцятої годинни дня,закінчила лише один проект.Я  не дуже хотіла їсти, але Катя прийшла до мене в кабінету,тому змусила мене йти в столову. Ми сіли за вільний столики взяла собі каву з круасаном Катя гречку з курячою філейкою.

 -Я так зрозуміла ти мені нічого розповідати не будеш.

- Катю пізніше я тобі все все розповім, тільки давай не сьогодні.

 -Добре як скажеш- дівчина нахилилась до моєї кави,та зробила ковток.

- Ей ти чого,я тобі пропонувала взяти собі теж-  ми почали голосно сміятися, колеги  почали переглядатися але ми не звертали на це увагу.

Катя перестала сміятися та з страхом в очах дивилися на мене, в столовій всі хто розмовляв різко затихли та дивилися на мене.

 - Катю що таке чому всі дивляться на мене? - я пошипки прошепотіла їй.

Вона кивнула на мене без жодного слова, я розвернула голову та побачила Арчера, як його там о згадала Тимофійович я не вставаючи з стільця запитала:

 -Щось сталось?

- Так ти мені проект таки не занесла.

- Я не може все встигати- обурино я встала з стільця, який голосно впав на підлогу, я аж здригнулась,але не він, він стояв спокійно, дивився лише на мене, нібито більше людей між нами не існує, є тільки він і я.

-Ти встигаєш сміятись,ходити в клуб, пити ,але тільки не працювати- що? Та як він сміє.

 -Хто б говорив, я алкоголь спробувала перший раз в 17 років,і в клуб я тоді пішла в перший і останній раз.