Глава 9

 -Ні про що - не хотіла нічого розповідати  розвирнулася та пішла до свого кабінету. Що за життя? Чому світ такий тісний? Чому це зі мною?-   запитувала сама в себе, але відповіді не знала працювати тут більше не хотіла, Катя більше не заходила, це й на краще не хотіла нікого бачити. Я почала шукати нову роботу,але на жаль потрібно мати досвід в мене його не було,  працювала  лише на випробувальному терміні, тільки сьогодні  офіційно влаштувалася, задумавшись  не побачила як відчинились двері.Він був високий,накачаний, широкоплечий, чорні джинси, чорна рубашка.

 -Мені батько казав ти мені маєш проек на квартиру принести,  щось не бачу його в себе на столі- витерла сльози, напевно  мала жахливий вигляд,як в ту ніч, підійшла до принтера де стояв той самий проект який  зробила ще вчора вдома.

 -Щось сталось? -  подивився на мене,з нахабною посмішкою, взяв моє обличчя в  свої долоні.Я забрала його неприємні для мене руки, та сіла за свій стіл.

- Так сталось ще 25 років тому, коли ти народився- з зухвалою  посмішкою сказала.

 - Ми ще продовжимо ту ніч,зараз часу немає на тебе-  він що образився?  І чого це я маю за нього переживати? Стоп останні слова  взялась за голову і знову почала плакати  сама не зрозуміла як заснула, ще б довго спала,але в мене було таке відчуття ніби на  мене хтось уважно дивився.

 Підняла голову він сидів навпроти мене і  відкрито розглядав.

  -Ти мило спиш ,але в мене на ліжку було б краще- він відкинувся на спинку стільця.

 -Ніколи чуєш ніколи я не буду в твоєму ліжку- я різко встала,але в мене,закрутилась голова і присіла назад в крісло.

  -Все добре? -напружився хлопець.

  -Краще не буває- в мене таке було часто через тиск тому не переживала, встала і пішла до сумки  випила таблетку,на годиннику була дев'ята годинна вечора. 

 -Я підвизу тебе додому - йшов він ззаді мене. Чи було мені страшно? Ні.  Хоча  всі вже пішли додому, лише охорона,але як би вони мені допомогли,це все-таки, його люди. 

-Дякую  я краще на таксі - щось дуже часто почала розїжджати на таксі раніше в мене такої можливості не було.

 - Ти вже викликала таксі?- запитав він мене.

- Ще ні - дістала телефон та викликала таксі.

 - Можеш їхати чого чекаєш -він стояв до мене близько наскільки близько, що я відчувала його дихання.

- Почекаю щоб ти сіла в таксі - як же  він мене нервує раніше його боялися,але зараз навпаки так бісить, напевно я його теж.

 -Ти що переживаєш за мене -почала сміятися, але  недовго, вже під'їхало моє таксі.

Арчер Тимофійович обійшов авто відчинив двері та дав щось  водію,  не бачила що в салоні було досить темно, сказала адресу.Ми їхали вечірніми вуличками Києва, якеж все-таки гарне місто.

 Під'їхали до будинку, дістала з сумки гаманець.

 -Скільки?- подивилася на водія.

- За вас вже заплатили.

 -Хто? - не розуміла я.

-Хлопець який був з вами біля офісу.

-Дякую - кивнула та вийшла авто від'їхало, зайшла в квартиру тихенько щоб не розбудити тітку Любу, дівчата сьогодні пішли в клуб тому будут пізно.

 Я пішла в душ та лягла спати.