-Ні про що - не хотіла нічого розповідати розвирнулася та пішла до свого кабінету. Що за життя? Чому світ такий тісний? Чому це зі мною?- запитувала сама в себе, але відповіді не знала працювати тут більше не хотіла, Катя більше не заходила, це й на краще не хотіла нікого бачити. Я почала шукати нову роботу,але на жаль потрібно мати досвід в мене його не було, працювала лише на випробувальному терміні, тільки сьогодні офіційно влаштувалася, задумавшись не побачила як відчинились двері.Він був високий,накачаний, широкоплечий, чорні джинси, чорна рубашка.
-Мені батько казав ти мені маєш проек на квартиру принести, щось не бачу його в себе на столі- витерла сльози, напевно мала жахливий вигляд,як в ту ніч, підійшла до принтера де стояв той самий проект який зробила ще вчора вдома.
-Щось сталось? - подивився на мене,з нахабною посмішкою, взяв моє обличчя в свої долоні.Я забрала його неприємні для мене руки, та сіла за свій стіл.
- Так сталось ще 25 років тому, коли ти народився- з зухвалою посмішкою сказала.
- Ми ще продовжимо ту ніч,зараз часу немає на тебе- він що образився? І чого це я маю за нього переживати? Стоп останні слова взялась за голову і знову почала плакати сама не зрозуміла як заснула, ще б довго спала,але в мене було таке відчуття ніби на мене хтось уважно дивився.
Підняла голову він сидів навпроти мене і відкрито розглядав.
-Ти мило спиш ,але в мене на ліжку було б краще- він відкинувся на спинку стільця.
-Ніколи чуєш ніколи я не буду в твоєму ліжку- я різко встала,але в мене,закрутилась голова і присіла назад в крісло.
-Все добре? -напружився хлопець.
-Краще не буває- в мене таке було часто через тиск тому не переживала, встала і пішла до сумки випила таблетку,на годиннику була дев'ята годинна вечора.
-Я підвизу тебе додому - йшов він ззаді мене. Чи було мені страшно? Ні. Хоча всі вже пішли додому, лише охорона,але як би вони мені допомогли,це все-таки, його люди.
-Дякую я краще на таксі - щось дуже часто почала розїжджати на таксі раніше в мене такої можливості не було.
- Ти вже викликала таксі?- запитав він мене.
- Ще ні - дістала телефон та викликала таксі.
- Можеш їхати чого чекаєш -він стояв до мене близько наскільки близько, що я відчувала його дихання.
- Почекаю щоб ти сіла в таксі - як же він мене нервує раніше його боялися,але зараз навпаки так бісить, напевно я його теж.
-Ти що переживаєш за мене -почала сміятися, але недовго, вже під'їхало моє таксі.
Арчер Тимофійович обійшов авто відчинив двері та дав щось водію, не бачила що в салоні було досить темно, сказала адресу.Ми їхали вечірніми вуличками Києва, якеж все-таки гарне місто.
Під'їхали до будинку, дістала з сумки гаманець.
-Скільки?- подивилася на водія.
- За вас вже заплатили.
-Хто? - не розуміла я.
-Хлопець який був з вами біля офісу.
-Дякую - кивнула та вийшла авто від'їхало, зайшла в квартиру тихенько щоб не розбудити тітку Любу, дівчата сьогодні пішли в клуб тому будут пізно.
Я пішла в душ та лягла спати.