Глава 7. Зрадник

Полудень другого дня після пиру на честь приїзду захисників. Сад. Принцеса Анна читає книжку, сівши на каміння біля дерева, а Оргулій навчає Ленарта азам зоомагії. Хлопчина відкрив клітку з соколом і збирався взяти його передпліччя, але той вилетів з неї, змахуючи крильми, й сів на вітку старого дубу.
- Ей! Спускайся до мене! – закричав Ленарт до птаха, але в відповідь не почув нічого.

- Ти думав, що з ним буде легко? Якщо ти хочеш ручного птаха,  то навчитися контролювати його – недостатньо. Тримай, - промовив Оргулій і протягнув мішечок.

- Що це? – взявши мішечок промовив юнак

- Відкрий й подивись.

Ленарт відкрив мішечок й побачив різних комах.

- Навіщо вони мені?

- А ти здогадайся, - сказав Оргулій й подивився на Зухана.

Хлопець взяв одного жука собі в долоню, витягнув руку й вичікував на сокола. Зухана не довелося довго чекати. Він злетів з вітки, сів на передпліччя Ленарта й , підібравши дзьобом, проковтнув комаху.

- Молодець. Тепер будеш сам годувати його, а зараз справді почнемо вчитись. Від того, наскільки тварина довіряє тобі, залежить легкість контролювання нею. Звісно, якщо ти вдосконалюватимеш свої вміння, для тебе не буде проблемою взяти під своє керівництво різних тварин. Зараз зосередься на Зухані. Ти маєш відчути його, бути ним…

Ленарт подивився на птаха. Зосередившись, він заплющив очі і почав думати про птаха і через деякий час, ніби став птахом. Він не розумів, чи то була його фантазія, чи він й справді став Зуханом, але довго це не тривало. Двері саду розчинилися, почувся голос й хлопець почав бачити своїми очима.

- Пане Оргулію, в замок прибув Борн! Король очікує на вас,  – вигукнула Мелісса, стоячи в дверях.

- Ми вже йдемо, - відповів старий і продовжив вже до Ленарта – на сьогодні досить , хлопче. Завтра ще позаймаємось.

- Добре, майстре, - сказав хлопчина.

- Пане Оргулію, - промовила Анна.

- Так, принцесо?

- Ви не могли б навчити мене битися на мечах?

- Якщо ваш батько дозволить, для мене буде за честь навчати вас.

- Дякую вам.

Всі троє вирушили з саду то зали Богів. Старий Борн вже говорив з королем, коли  вони зайшли. В залі також були присутні Ілая й Фредіта. Вклонившись і привітавшись підприємець запитав:

- Ваше величносте з вашого листа я зрозумів, що справа важлива. Я можу дізнатись, чому я приїхав сюди?

- Звісно. На недавньому бенкеті  присвяченому приїзду захисників сталася прикра подія. Мене хотіли отруїти. Найцікавіше в цій історії те, що отрута була у вашому вині.

Я хочу запитати в вас, пане Борн, чи не ви причетні до цього інциденту?

- Ваше величносте, ви ж знаєте, що моя виноробня постачала вино королям дуже давно. І ні один з цих королів не отруївся моїм напоєм.

- Я знаю, що ви постачали свої вироби ще моєму батькові. Я вірю вам, але не вірю том, хто працює у вас.

- Ваше величносте, я повністю довіряю своїм працівникам.

- Можливо до вас недавно наймався хтось новий? – запитав Оргулій.

- Так, був один хлопець. Назвався… Кі.. Кіня… Кіяном, але він працював недовго. Через два тижні він поїхав в Рудонію на похорон своєї матері. Сказав, що вмерла від чуми і повернеться через тиждень. До речі, він прибуде  взавтра.

- Якщо він повернеться…, - доповнив король.

- В будь-якому випадку, нам потрібно перевірити версію з підмішуванням отрути в замку, - промовив Оргулій.

- Мої вірні слуги вже перевірили винний погріб і нічого не знайшли. Шукати там немає сенсу, - сказала Фредіта.

- Добре, пані. Тоді ми спробуємо знайти зрадника серед слуг.

- Ви можете бути вільні Борн, але не забудьте сповістити нас, коли прибуде ваш працівник.

- Звісно, ваше величносте, - сказавши, старий вклонився й пішов з зали. 

- Старий не збирався мене отруїти. Йому важливіша його голова. Я в цьому впевнений. Оргулій, я хочу знайти зрадника. Зроби все, що зможеш.

- Добре, Нолан.

- Видовище закінчилось. Можете розходитись, - промовив король й продовжди займатися королівськими справами.

В коридорі між Сіреною та Оргулієм зав’язалася розмова. Старий попросив її підійти.

- Сірено, у мене є для тебе завдання.

- Яке ж воно?

- Тобі потрібно буде поїхати на виноробню, коли нас сповістять, допитати хлопця і знайти зачіпку, якщо вона там є, поки я буду допитувати слуг. Ти найкраще справишся з цим завданням.

- Добре, майстре, зроблю все швидко й без труднощів.

Допитавши слуг, Оргулій не дізнався нічого нового. Надія залишалася тільки на хлопця з виноробні, який міг бути причетним до отруєння вина. Ввечері розпочалася рада старшин. Першим свій звіт розпочав Роберт:

- Війна ще ближче підібралась до стін столиці. Мої розвідники звітують, що до полів Бравена ворогам залишилось небагато. До того ж, ваше військо готове до бою. Вже завтра ми можем дати бій градійцям на полях Бравена і покінчити з ними.

-Дуже добре. Доречі, Ілая Диліо, ваші маги прибули?

- Так, звісно. Вони також готові до битви.

- Ну, що,браття, покажем їм, хто тут переможець? – з усмішкою промовив король.