Глава 1. Початок

Осіння днина, теплі сонячні промені, яскраві рушники та бабки, які галакали про крадіжку їхньої кози.Середньостатистичне портове містечко.Нічого незвичного, окрім чудових видів.Сьогодні у місті відбувається свято “Рибний день”. В це свято всі в місті веселяться та смакують, як ви вже здогадались рибу.Повір’я говорять, що риби не з’їсиш – долі не матимеш.В ці дурниці вірить тільки Кронтіус, який скупив усю рибу в Олафа.Ех, дурнів на світі вистачає…
Леннарт з ненькою вийшли на свято.Яскраві наряди, натовп нечестивих жінок, п’янчуги та навіть божевільні.Одного з таких вони зустріли по дорозі до центру міста.

-Стій, ти!
Незнайомець підбіг до Ленарта та його матері.
-Хоч ти…зрозумій....вони вже-вже близько.
Він схопив Ленарта за руку і почав кричати:
-Зрозумій мене!Забирайтесь з міста!В-в-вони вже близько.
Матір Ленарта була не з боягузок, вона видьоргнула руку сина і сказала:
-Якщо рідна матір не зможе захистити його, то цілісінький світ тим паче.

Після цього вона рішуче ступила далі. Хвилин п’ять вони йшли мовчки, поки звуки навкруги не почали знову лунати.
Ленарт відчував, що наближається щось страшне.Його матір була не менш збентежене і налякана.За її хороброю постаттю стояло щось більше.Невловиме людському зору.
Поївши риби та повеселившись в центрі, вони вирішують повернутись додому.Іскри свята обіцяють не згасати до самого ранку.Ленарт же лягає у своє затишне ліжечко.Мати гасить свічу, і дім стає осередком спокою серед галасу святкового міста.

Ніч.Стукіт у двері.Мати вдягає свою сріблясту накидку й наказує не виходити з кімнати.Ленарт же спостерігає через щілину.
Матір відкриває двері.Перед нею стоїть місцевий п’янчуга Рігальф.Він вже на підпитку намагається зв'язати речення:
-Що-о-о, ти відьмочка, не спи-и, спиииш ?Як бачиш не працюють твої чари.
Алкоголь манить мене, як раніше.Здумала мене обдурити?
-Чари подіяли б, якби Ти аршивий свин не випив проклятий ром, який був присвячений доброму ранку.
От відьмочки!Завжди встигають і те, і се. Ну нічого, відплатиш компенсацію своїм тільцем.
Рігальф вхопив її за шию.Вона закричала щось нелюдською мовою, піднявши руки, відкинула його в інший бік кімнати.
Леннарт ошалів.Його мати ніколи не розказувала,що вона вміє таке.
Рігальф піднявся і вже хотів кинутись на неї, але матір Ленарта провела рукою і він остовпенів.
-Ти вийдеш звідси та не будеш пам’ятати про те, що тут відбулось.
Через секунду Рігальф повторював те саме. Захопивши пляшку рому, він пішов геть з нашого дому.

Матір зайшла до Ленарта.Він удав, що він покірний хлопчик, який чекав її на ліжечку. Матір усміхнулась йому й сказала:
-Знаєш, сину.Ти напевно вже все зрозумів.Недурно я це все приховувала.Я лиш хотіла зберегти тебе від навколишнього світу.Таким,як ми,заборонено знаходитись тут.
-Мам, а я теж зможу,як ти?
-Всьому свій час сину.

На цих словах сон шістнадцяти літнього Ленарта закінчився.Прокинувшись ,він вкрився холодним потом.Цей сон став прокляттям для молодого хлопця.Після тієї ночі він не припиняється.Він й досі не пам’ятає ,як її звати.Його матір.Ленарт стає до вікна і вглядається в темінь ночі.Нічні птиці ширушать листям, а вдалині з гір Бервастів стікає ріка Бегн.
Долина гроз.Ось назва цього місця. Туманної долини,яка чарує і заворожує своєю таємничістю й прекрасними пейзажами.

Тут же стоїть одна з останніх фортець Тіленського півострова Айданг. Могутня фортеця, яка була збудована найкращим архітектором континента для Герцога Больвісія. Довго у нього вона не пробула. Герцог Больвісій програв в карти представнику корони. Перед тим, як передати фортецю, він пробіг голяком 4 круги навколо неї. Така страшна участь поціновувача азартних ігор. Представник корони ж передав цю фортецю ордену призваному називатися “Захисники Тіллена”.

Зараз нею керує відважний воїн Оргулій.Йому вже десь за п'ятдесят, але магією може приховати різні хвороби, шрами, навіть потворність. На відміну від простого люду вони відзначаються довголіттям. Пояснюється це наявністю магічних вмінь в людині. Леннарт був одним із них. Він знав, що його мати була вправною до магії. Саме від неї він і отримав тягу до всього магічного. Магічні вміння ж з’являються не з нічого. Вони можуть бути у всіх, але не кожен може ними керувати.Як правило вони з’являються після “переломного моменту” в житті людини.
Юнак помічає силуети та світло в туманних просторах. Він одягається й спускається вниз…