Глава 7

Шлях Думкокрилої 🐺🖤 
.........................глава7........................
   Венера підбігла до Вітрогіна. Забираючи вовченят з укриття, вона назбирала лікувальних трав. -перевернися на бік- скомандувала Венер. Коли Вітрогін перевернувся вовчиця приклала йому листок до рани. -Боляче!-загарчав Вітрогін.-Потерпи-відповіла Венера. Вовченята сиділи в другому кутку печери, та дивилися як мама прикладає листки до татової голови. - Давайте ляжемо спати - запропонувала Думка - а,  як же тато??- спитав Лісостеп- з ним все буде добре- відповіла Ніч лягаючи біля Думки. 

     Зранку вовченят розбудило співання соловейка. Погода була просто чудова та тепла. Вітрогіна та Венери в печері не було. Почулися кроки, в печеру зайшли Вітрогін з Венерою.- О ви вже встали, які ви в мене розумні!- Похвалила дітей Венера.- Ранкового збору не буде.- сказав Вітрогін, та вмостився в кутку печери. 
    Сніданок для вовченят був не такий смачний як звичайно- Поки батько буде в печері, ми підемо прогуляємося. Вовчиця вивела вовченят з печери й вони пішли на невелику галявину. Вовченята весело скакали та гралися Грім та Лісостеп грайливо бились. Ніч та Думка бігали за листочками. Венера лежала та дивилася на своїх дітей. -Хм, а ви зможете вполювати собі одного кролика?- поцікавились Венера підводячись на лапи. - ми хочемо спробувати!!- сказала Ніч. Венера підійшла ближче та почала показувати мисливську стійку, та як треба підкрадатися до здобичі. - А нас хіба цього не має вчити тато?- спитав Грім. - Ну ви ще трішки маленькі для навчання, але я хочу щоб ви знали як потрібно полювати.- сказала Венера. Вовченята почали повторювати мисливську стійку та підкрадання. -Вау, Думка покищо справляється найкраще- похвалила Венера Думку. - А тепер пішли на іншу галявину для полювання- Венера розвернулась та пішла, вовченята побігли за нею.

    Вони вийшли на галявину для полювання.- Щоб самою першою буде Думка- сказала вовчиця. Думка присіла й почала винюхувати здобич. Раптом Думка винюхала кролика, вона нашорошила вуха та почала прислухатися, вона чула маленький стукіт його маленького серця. А потім побачила його, кролик сидів за пару метрів від неї. Думка почала помаленьку підкрадатися до своєї здобичі. Кролик нашорошив вуха, й підвів голову. Думка підкралась максимально близько, та завмерла постояла пару секунд та випригнула з трави, кролик кинувся тікати, але Думка була швидше. Вона догнала та пригнула на тваринку, та схватила його за шию- МОЛОДЕЦЬ!!!- Почувся вигук Венери. -БОЖЕ ЯКА ТИ В МЕНЕ РОЗУМНА!- Сказала Венера, коли Думка принесла до неї кролика.- Дякую, мамо.

  Вернувшись в печеру вони дали кролика Вітрогіну- Це Думка спіймала- сказав Грім. В його голосі була гордість за сестру.- Дійсно?-спитав Вітрогін сівши. -Так, ми вчилися полювати та вирішили спробувати вполювати тобі кролика.- Дякую, Думка, ти велика молодець, я пишаюсь тобою- Сказав тато вовк.- А нами-спитав Лісостеп. - Я всіма вами пишаюся!!!-Сказав Вітрогін