Глава 44: У вічі загибелі

Борт SR-115. Небо над Південною Атлантикою.

16 листопада 2125 року. Біля 16:45 за Гринвічем.

Бійці Sec-Squad летіли з похмурими мармизами. Зрозуміти їх було нескладно.

– Ще раз як слід подивіться й запам’ятайте нашу ціль: об’єкт «Сай Парк», – сказав Коен, вказуючи на фотографію Сая, зроблену, вочевидь, під час його ув’язнення у Клерво. – Цей хлопець потрібен нам тільки живим. Двійко-трійко його компаньйонів, якщо вони ще живі, нас не цікавлять. Забираємо їх із собою, якщо підвернуться під руку. Якщо ні – не шукаємо й не чекаємо.

– Я маю з ним поговорити, – нагадала Саша. – Для цього я туди й лечу.

– Ми зробимо все можливе, аби забезпечити вам із ним контакт, докторко Тернер. Однак ми з хлопцями будемо вдячні, якщо ви зоставите основну частину задушевних розмов на потім. За даними супутникового спостереження в 50-кілометровій зоні, де, найімовірніше, ховається Парк, розгорнуті підрозділи нацгвардії Чаду загальною чисельністю до шестисот людей. Це цілий піхотний батальйон. Їх розбили на мобільні пошуково-штурмові групи по 20-25 людей, із транспортом і легкою бронетехнікою. Перекривають дороги, оглядають населені пункти й місцевість. Що гірше – в них є підтримка з повітря. В зоні проведення операції помічений безпілотний ударний гвинтокрил російського виробництва Ка-130 «Шмель». Одна з тих самих пекельних штук, що ними у 80-х відпрацьовували по протестуючим у Сибіру. Також супутник зафіксував три ударні дрони єгипетського виробництва «Нагіб» і не менше 50-ти малих пошукових дронів різних моделей. Щойно Парка з друзями виявлять, всі ці сили злетяться до нього, мов бджоли на квітковий пилок.

Коен упевнився, що Саша правильно вловила суть, і дозволив собі бути ще відвертішим:

– Провести евакуацію блискавично – наш єдиний шанс на успіх, докторко Тернер. П’ять хвилин на землі – вже неприпустимо багато. На пояснення у вас буде хвилина, не більше. Якщо цього забракне – нам доведеться приглушити цього Парка «шоком» і затягнути його бездиханне тіло на борт на своєму горбу. Пояснювати йому все в такому разі будете після того, як він очухається.

– Розумію, Адаме, – кивнула вона. – Хвилини мені вистачить.

На подив Саші, поки що все йшло за планом. Влада Нігерії дала їм дозвіл на вхід у свій повітряний простір і дозволила посадку в національному аеропорту Майдугурі на північному сході країни. Це був найближчий цивільний аеропорт до кордону з Чадом. На підльоті вони повідомлять про екстрену зміну польотного плану та про те, що вирушають тепер у Нджамену, столицю Чаду. Неподалік від кордону з Чадом літак перейде в режим посиленого маскування та радіомовчання та спробує прослизнути через кордон на надмалій висоті, ледь не торкаючись верхівок дерев, непоміченим для радіолокаційних станцій Чаду. Штучний інтелект вважав, що ймовірність успіху цього ризикованого маневру перевищує 93%.

Зникнення літака з радарів, безумовно, насторожить і ШІ-диспетчера, і людину, яка за ним наглядає. Дані про цю подію, звичайно, одразу ж передадуть до аеропорту призначення в Чад. Та навряд чи чадці вмить запідозрять недобре. Збройні сили цієї країни перебувають у стані звичайної боєготовності й не чекають нападу з боку Нігерії. Імовірно, вони припускатимуть авіакатастрофу і, згідно з міжнародними протоколами, розпочнуть пошуково-рятувальні роботи.

Опинившись над Тібесті, SR-115 набере велику висоту та буде баражувати там непомітно на малому ходу, мов шуліка в очікуванні, поки мишки виповзуть із нірки, аби рвучко звалитися на них тієї ж миті. Якщо за цей час Сай не з’явиться – їм доведеться згортатися. Як шкода, що немає способу повідомити про це Сая!

– Якщо хочеш про щось запитати, Арні, – питай, – негучно, аби не чув Коен, мовила вона, помітивши, як поглядає на неї Діпвелл, який сидів навпроти.

– Ти відповіси мені, що я суну носа не у своє діло. І правильно зробиш.

– Не плутай мене зі своїми командирами. Я ніколи не вважала правильним використовувати людей усліпу. Ти – член команди, а не рухома підставка для гвинтівки.

Саша не помітила, з якою повагою поглянув на неї Арні після цих слів.

– То ти можеш розповісти мені, чим такий важливий для нас цей хлоп, Сай?

– Не можу, Арні, – похитала головою вона й одразу ж пояснила: – Я гадки не маю, чим він важливий для проєкту.

– А для тебе?

Тернер усміхнулася.

– Ти що, ревнуєш, Арні? – пожартувала вона, підморгнувши хлопцю.

– Тепер уже ти починаєш плутати мене зі своїм командиром, – знайшовся зі влучною відповіддю Діпвелл.

Саша замислилась над його питанням.

– Сай – хороша людина, Арні. Сподіваюся, ти не розділяєш Фордових упереджень. Ми з ним разом пройшли через події, що змусили кожного показати своє нутро. Він показав себе гідно. Це було доволі давно. Та й зараз він мені небайдужий. Мені хотілося б допомогти йому. Тому я й погодилася взяти участь у цій місії.

– Дякую, що розповіла.

– Хіба це щось змінює?

– Я довіряю твоїм судженням.

Приємно вражена цими простими та щирими словами, Саша всміхнулася:

– Це втішно, Арні. Тільки зважай, я схильна до різного безумства. Тож невдовзі ти можеш передумати.