Глава 42: На що підеш заради

Космоліт «Тирадентис». На шляху до Землі.

16 листопада 2125 року. На Землі – 11:00 за Гринвічем.

– То звідки, ти кажеш, дізналася про Сая?! – наполегливо повторила своє питання Саша.

Вона не помітила, що її слова вихопили Марію зі швидкоплинного виру спогадів. Марія теж не виказала, яких глибин сягав цей вир.

– Ми обговоримо джерела та причини моєї обізнаності пізніше, якщо потрібно. Зараз важливо інше – йому потрібна допомога. Причому терміново.

– Він попросив тебе про допомогу?

– Все дещо складніше.

– В тебе завжди все складно, – буркнула Тернер.

– Зараз немає часу на подробиці. Ні, він не просив про допомогу. Але вона йому потрібна. Інакше він майже напевне загине.

– Трясця! Ти розповіси, нарешті, що сталося?!

– Часу обмаль, тож буду лаконічною. Кілька годин тому Сай із групою однодумців здійснив рейд на секретний об’єкт. Його власник – китайський державний НДІ «Женьлі», розташований на нагір’ї Тібесті в Чаді.

– «Рейд»? Ти хочеш сказати – збройний напад? – здивувалася Тернер.

– Так.

– Цього не може бути, – рішуче похитала головою Саша. – Я багато знаю про діяльність «Таких Самих». Ці хлопці, звичайно, не безневинні вівці. Та вже точно не озброєні бойовики!

– Я й не сказала, що за цією акцією стоять «Такі Самі», – терпляче заперечила латиноамериканка. – За моїми даними, Сай із групою прибічників якийсь час тому відкололися від основної організації. Вочевидь, вирішили перейти до радикальніших дій.

– І навіщо ж вони напали на цю лабораторію?

– Вочевидь, ставили за мету отримати компромат та саботувати дослідження, які там проводять. Дослідження в рамках проєкту «Сіньцзи».

Згадавши розмову з Саєм чотирьохрічної давнини, Тернер змовкла і нервово підібгала губу. Марія, тим часом, далі викладала факти.

– В результаті озброєного зіткнення втрат зазнали обидві сторони. Охорона секретного об’єкта, вочевидь, виявилася нападникам не по зубах. Ті, що вціліли, вимушені були спішно відступати, прихопивши деяке вельми цінне майно з лабораторії. Та далеко вони піти не встигли. Охорона переслідувала їх і зуміла пошкодити їхній транспорт.

– Ой-вей, – не втрималася від коментаря Саша.

– За моїми даними, Сай разом із невеликою групою тих, хто вижив, ховається в пустельній місцевості за кілька десятків кілометрів від об’єкта. Підрозділи національної гвардії Чаду прочісують цю місцевість.

– Тоді Сай вважай у їхніх руках.

– Схоже, Сай зі своїми людьми причаїлися в печерах. Інакше їх давно б засікли. Але вони вимушені будуть вийти на поверхню, коли вичерпають запаси води та їжі. Ймовірно – дуже мізерні. Щойно вони з’являться – їх одразу відшукають. Враховуючи теплі відносини Чаду з Китаєм, який забезпечує цій країні понад половину іноземних інвестицій та обширну технічну допомогу, їх негайно видадуть китайцям, якщо тільки не вб’ють на місці.

– Прокляття!

– Сподіваюсь, тепер ти розумієш, чому треба діяти негайно.

– «Діяти»? – перепитала Саша. – Але що ми можемо зробити?

– Ми повинні їх витягнути.

Саша недовірливо моргнула.

– З тобою на борту зараз група з чотирьох бійців Sec-Squad, – мов і не було нічого, продовжила Марія. – Ці люди навчені швидко реагувати на екстремальні ситуації. Їм під силу провести таку рятувальну операцію.

– Форд ні за що не погодиться…

– Мені не потрібна згода Форда. Я – віце-президент з питань корпоративної безпеки. Вся СБ «Терра Нови» на чолі з товстозадим покидьком Джиро Маруямою підпорядковується мені. В мене вдосталь повноважень, аби віддати такий наказ.

Голос Марії залишався спокійним, однак її очі виблискували рішучістю.

– Я вже розпорядилась, аби на аеродромі Алкантара підготували до зльоту SR-115. Той самий, що на ньому тебе свого часу евакуювали з Лаосу, – продовжила вона. – Пілоти постійно чергують на аеродромі на випадок екстрених викликів, тож вони вже готові до зльоту. Все необхідне спорядження доставлять на аеродром протягом пари годин.

– Маріє, я досі не можу повірити в те, що чую. Ми ж не можемо просто так взяти і вторгнутись у Чад! Це ж суверенна держава! – закликала до здорового глузду Саша, дивуючись, що вряди-годи їй доводиться закликати Марію до розсудливості, а не навпаки.

– На щастя для нас, ця держава ще не дуже розвинута технологічно, хоча китайці й надають їм деяку технічну допомогу. В західній частині країни нема систем ППО, що здатні завадити SR-115 таємно проникнути в повітряний простір країни з боку Нігерії і так само покинути його.

– Але супутники помітять наш літак! Ти уявляєш собі масштаб скандалу?!.

– Ніякого скандалу не буде. Влада Чаду не афішує, що погодилася розмістити на своїй території секретну біолабораторію, де проводять негуманні експерименти, які, у свою чергу, порушують низку конвенцій ООН. Китай – також ні за що не визнає її існування. Вони не стануть здіймати галас, що б не сталося. Принаймні, так вважає штучін. Він дає нам доволі добрі шанси на успіх.