Глава 38: Хто друг, а хто ворог

Станція «Гейтвей» на орбіті Місяця. Сектор «Лямбда».

Бар «Лунатик».

16 листопада 2125 року. На Землі – 08:30 за Гринвічем.

Вона дивилася, як Рейчел Гілл у чорно-білій уніформі «Стар Бридж» займає місце за її столиком навпроти, та сподівалася, що на обличчі в неї не написано те, що вирує всередині. А там напружилося все, що тільки могло, й вона ледь стримувалася, щоб не почати нервово озиратися довкола. Дві людини в уніформі конкуруючих проєктів, які спілкуються в людному місці, – видовище настільки рідкісне для «Гейтвей», що Сашу б не здивувало, якби на них вже витріщалися.

Гілл мала такий спокійний вигляд, ніби й не порушувала цієї миті купу правил, через які між ними жодного разу не відбулася подібна розмова за минулі понад п’ять років.

Вона мало змінилася за ці роки. Того ж героїчного вигляду коротко стрижена блондинка в чудовій спортивній формі – їй личила б роль жіночої версії капітанки Шепард у легендарній космічній сазі «Mass Effect». Можливо, стала злегка худішою та блідою – вочевидь, через те, що провела в невагомості значно більше часу, ніж рекомендують лікарі. На білій, як сніг, шкірі стали ще помітніші родимки.

– Рада тебе бачити, – сказала вона, всміхнувшись.

Її усмішка теж не змінилася. Здавалася стриманою й дещо зніяковілою, ніби її губи займали невластиве їм положення. Рейчел рідко всміхалася, вона була втіленням серйозності.

– Я… м-м-м… теж рада бачити тебе, Гілл, – марно намагаючись приховати розгубленість, відповіла Тернер.

Саша не сумнівалася, що «Афіна» вже відправила сповіщення про інцидент у службу безпеки «Терра Нови», і хтось із відповідальних за такі питання людей, включно з, можливо, особисто Наомі Санчез, вже віддалено стежать за ними через Сашину нейрооптику.

В доповненій реальності випливло багато загрозливих автоматичних попереджень із закликом негайно припинити «недозволений контакт» і зв’язатися зі службою безпеки. Та Саша не могла підібрати влучних слів, а мовчки встати й тікати звідси з усіх ніг було б безглуздо.

Відчувши, вочевидь, її терзання, Рейчел перейшла до справи:

– Це дуже вдало, що Марі та інша твоя подруга ненадовго залишили тебе. Я саме хотіла перекинутися з тобою кількома словами наодинці. Зможеш приділити мені п’ять хвилин?

Як і слід було очікувати, ця зустріч не була випадкова. Вона захопила зненацька лише одну з її учасниць. Гілл ніколи б не піддалася спонтанному імпульсу та не підійшла до Саші, якби це була лише її ідея. З них двох це Тернер завжди була поганою дівчинкою, котра нерідко забувала про субординацію та правила.

– Щодо «наодинці» – думаю, ти чудово розумієш, наскільки це умовно, враховуючи, скільки людей зараз споглядає цю сцену з обох сторін…

– Ні. Зараз ні, – похитала головою Гілл. – Завдяки глушилці, що я її тримаю в кишені, зона радіусом у три кубічних метри навколо нас із тобою є непроникним бар’єром для будь-яких засобів комунікації. Жодні вхідні та вихідні сигнали – не пройдуть.

– Овва, – Саша відчувала, як у неї починають пітніти долоні. – Знаєш, хай там як, а в мене в AR випливла тисяча корпоративних попереджень про неприпустимість взаємних провокацій на міжнародному об’єкті, контрольованому ООН. Якщо я їх проігнорую – мене не зрозуміють.

– Відколи це звичайна розмова між нами стала «провокацією»? – знизала плечима Рейчел.

– Вочевидь, відтоді, як наш світ збожеволів. Тобто, доволі-таки давно.

– Не хвилюйся. Я підійшла до тебе без якихось підступних ворожих намірів.

– Давай дещо уточнимо для початку. Ти тут – винятково як приватна особа?

Не відводячи очей під вимогливим поглядом Саші, Рейчел невизначено похитала головою.

– І так, і ні. Я тут зі своєї ініціативи, але з відома служби безпеки проєкту «Стар Бридж». Вони отримають доповідь про цю розмову.

– О, – нервово всміхнулася Саша, досі вагаючись між покликом обов’язку, що закликає негайно тікати, й бажанням з’ясувати все до кінця. – Мені відомо, хто цю службу очолює. Джаред Мо, колишній віце-президент з безпеки корпорації «Оріон». Правильно?

– Так, – не стала заперечувати Гілл.

– Мій старий знайомий. Один із відповідальних за моє викрадення та спробу вбивства в Лаосі, за моє ув’язнення у Франції та моє постійне цькування в наступні роки. Сподіваюся, Гілл, ти не станеш наполягати на відсутності «ворожих намірів» також і з його боку?

Саша хотіла, аби її слова прозвучали спокійно, лише з легкою, їдкою іронією. Та накопичений за роки гнів до людей, що завдали їй та її близьким так багато кривди, все ж помітно проникав у її інтонацію, неначе велика крапля концентрованої отрути. Її гіркий присмак відчула б у її словах і людина, яка не знала Сашу так добре, як Рейчел.

На її обличчі було все написано – Гілл добре відчула товщину невидимої стіни, що їх розділяє. Та було ясно й інше – вона запаслася рішучістю провести цю розмову попри всі перешкоди.

– Я прийшла поговорити саме про це, – заявила вона.

Саша похитала головою, прикро гадаючи, як сильно це все ускладнює. Ці роки, всупереч логіці, вона прагнула розділити історію її дружби з Гілл та історію її ворожнечі зі «Стар Бридж». Неначе ці два сюжети розвивалися в паралельних всесвітах, які ніколи не перетинались.