Глава 34: У череві «зоряного поні»

Станція «Гейтвей» на орбіті Місяця. Сектор «Лямбда».

Будівельний док корабля «Пегас».

16 листопада 2125 року. На Землі – 05:25 за Гринвічем.

– Отже, з вами знову я, Саманта Шульц, пряме включення з «Гейтвей». Як я вам і обіцяла – переходимо до найцікавішого. Я знаходжуся в місці, куди вхід відкритий лиш обраним. Це – сектор «Лямбда», гігантська верф, де повним ходом іде будівництво міжзоряного космічного корабля «Пегас». Від перебування тут ви покриєтеся гусячою шкірою! Найпаче – якщо шаленієте від науки й технологій. Адже такого зосередження в одному місці найсучасніших досягнень людського генія ви не зустрінете навіть у Кремнієвій долині. Складно повірити, що людство справді зібралося збудувати те, що здатне вперше в історії перемістити людей на відстань дванадцять світлових років зі швидкістю близько 40% від швидкості світла. Аби реалізувати цю задачу, знадобляться чудеса техніки, що їх здійснять найновіші наукові відкриття та винаходи. Чимало з них імовірно обдарують у майбутньому своїх авторів Нобелівськими преміями. І зараз зі мною людина, причетна до багатьох з них.

Тернер усміхнулася в об’єктив дрона-оператора, що був підлетів до неї, й кивнула Саманті. Та пішла з «Терра Нови» наприкінці 2120-го з власної ініціативи – не прижилася в амплуа PR-директора. Надто сильно її тягнуло до об’єктивності та неупередженої подачі інформації, аби змиритися з обмеженнями, що їх тягне за собою ця посада. Десятки років незалежної журналістської роботи наклали свій відбиток. Попри відставку, Саманта зберегла гарні взаємини з багатьма екс-колегами, найпаче з Сашою та Домініком Купером, яким симпатизувала.

– Ім’я Саші Тернер знайоме багатьом із вас. Докторка Тернер стала одним із символів епохи нового розквіту космічних технологій, якою почали за правом називати 20-ті роки цього століття. Ця чарівна харизматична молода жінка поєднує в собі стільки дивовижних якостей і має за плечима таку цікаву біографію, що для її опису знадобився б окремий випуск. Зазначу лише, як її екс-колега й добра знайома, що докторка Тернер – людина цікавезна!

– Ну ось, Саманта, чудово. Перевела на мене об’єктив тієї самої миті, як я зашарілась від твоїх компліментів.

– Такий і був задум. Природній рум’янець тобі до лиця.

– Дякую. Та ось тільки є в мене відчуття, Саманто, що мільйони людей зараз дивляться цей репортаж не через наші з тобою симпатичні личка.

– Шкода це визнавати, та, мабуть, погоджуся. Ну то що, почнемо?

Всміхнувшись, Саша провела рукою по сенсорній панелі. Розпізнавши її відбитки пальців, комп’ютер відчинив перший сегмент подвійних шлюзових дверей. Двері вели в «трубу» – перехід, через який можна було потрапити зі станції «Гейтвей» на борт «Пегаса».

– Отже, Сашо, поки ми рухаємося до цілі, я жадаю почути від тебе головний інсайт. Наскільки корабель насправді готовий?

Саша знову посміхнулась, однак подумки тяжко зітхнула, пригадуючи недавню розмову з Асмадом. Свідомо чи ні, Саманта одразу ж поквапилася затягнути її на тонкий лід, де їй доведеться ретельно зважувати кожне своє слово.

На щастя, до її послуг була «Афіна», яка послужливо підкидала в доповнену реальність Саші потрібні цифри, дати та ключові меседжі. Ті вже звучали в офіційних заявах керівництва «Терра Нови» й вона не мала права від них відступати. Ще одна прочуханка від Моніки Мейєр – це вже занадто.

– На пізнавальному порталі expansion.com всі бажаючі можуть стежити за прогресом будівництва корабля в режимі реального часу. Штучний інтелект «Афіна» автоматично підраховує, яка частина робіт виконана. На сьогодні «Афіна» видає цифру трохи більше 92%. Вона може коригуватись у випадку, якщо у проєкт корабля вноситимуть зміни. Та я не очікую, що ці зміни будуть дуже суттєвими.

– І все ж, скільки часу залишилося?

– Наш обережний прогноз – біля десяти-дванадцяти місяців.

– Потім будуть польотні випробування?

– Так.

– Скільки часу, ти вважаєш, вони займуть?

– Поки немає остаточного рішення, Саманто, в якому форматі й об’ємі їх будуть проводити. Закони фізики не дають нам можливості облетіти двійко разів навколо Землі на швидкості 40% від швидкості світла. Розгін і гальмування займають тривалий час і вимагають величезної відстані. Чи ми зможемо повністю відтворити в рамках випробувань ті польотні умови, що їм піддаватиметься корабель під час експедиції? Або ж нам доведеться все ж значною мірою покластися на наші розрахунки й моделювання в VR? Ці питання поки відкриті.

Саманта з розумінням кивнула. Саша майже дослівно повторила слова, які чула буквально дві години тому від офіційного представника проєкту «Стар Бридж» під час екскурсії будівельним майданчиком «Ери».

Вони з Сашою вже дійшли до другої частини шлюзового переходу, через який можна потрапити на борт зорельота. Перш ніж проходити туди, вони зупинилися для кількох питань на завершення.

– Деякі експерти вважають, що ви та інші проєкти надто захоплені азартом космічних перегонів і надто поспішаєте зі стартом. Так, доктор Сімонс із Берклі вважає, що перший переліт корабля з екіпажом на такій швидкості слід було б провести лише з кількома добровольцями на борту. Наприклад, облетіти периметр Сонячної системи, як планувалося в рамках проєкту «Магеллан», або ж полетіти до найближчої системи Проксіма Центавра й назад. Як він висловився – «ми готуємося до плавання через океан, не встигнувши дослідити на нашому хирлявому човнику навіть власне внутрішнє море».