Глава 3

Починаючи з цього моменту, моє життя змінюється в несподіваний бік. Тепер я -  кішка, бути точніше,душа в тілі кішки. І я повинна з'ясувати, як померла, чи не безглуздо? Але що зроблено, те зроблено.

І ось, ідучи вулицями помічаю, наскільки великий наш світ. З висоти людських очей цього не помічаєш, а з висоти маленької тваринки... Світ такий великий! Всі ці

дерева, що здаються величезними, будинки, що ніби трьохсот метрові,та і самі люди, які ніби велетні. Я вирішила стрибнути на паркан, щоб озирнутися, чи далеко до мого будинку. Пару вулиць, і я буду на місці. Тільки як це мені з'ясувати? Прийти і сказати: я хочу з'ясувати, хто з вас мене вбив, інакше я так і залишуся в тілі кішці, а куди гірше помру? Ні, звучить жахливо. Але трохи подумавши, я вирішила, що вирішу це питання на місці.

Перебігаючи дорогу на мене мало не наїхала машина, невже вони не бачать, що біжить кішка? Якось я змогла дістатися на той бік, прямо переді мною був супермаркет. Дуже захотілося їсти. Люди, що проходять, просто дивилися на мене, хтось навіть хотів штовхнути. Що я зробила? Трохи пом'якавши, просячи їсти у людей, що виходять з величезними пакетами, я зрозуміла - це марно. Їсти хотілося просто жахливо, живот схопило від болю. Але усім байдуже. Дійсно,кому є діло до звичайної кішки. Трохи побігавши я зрозуміла ,що тут я не зможу поїсти, тому вирішила бігти далі. І знову поки я бігла, мене хотіли штовхнути, а потім ця людина впала! Існує все ж таки у світі справедливість? Не знаю, чи існує ..і що зараз справедливість? Виганяти котів надвір, бити їх, вбивати, заради забави? Часом мені здається, що люди - справжнісінькі звірі, дикі і небезпечні. Готові позбутися тебе, якщо просто захочуть. Бути котом у світі означає бути об'єктом знущань. Адже раніше нас любили ... Мабуть мода на котів пройшла. Шкода.