Глава 2

Я готувалася до сну, вечір був звичайним, навіть занадто. Щось тут не так, але ось би зрозуміти - що? Якесь почуття тривоги сидить у мені, ніби забралося в легені і не дає дихати. Випивши чаю я вирішила прочитати книгу, звісно я обрала мою улюблену, яку я перечитую вже не один раз. «Мандрівник по зірках» Джека Лондон. Хороша книга, мені подобається сенс який у неї вкладено. Прочитавши близько 100 сторінок мене почало хилити в сон, спустившись побажати доброї ночі рідним, я піднялася сходами і на мить завмерла на місці. У ванній через відчинені двері майнув якийсь силует. Гаразд, подумала я, спишу на втому. День був досить важкий. І так як у нас вже були канікули, я могла лягти спати коли хочу, але у мене був режим - о 00:00 відбій. І все ж дійшовши до кімнати я не відразу лягла в ліжко, вирішила подивитися, які книги стоять у мене на поличці. Все-таки так добре мати власну бібліотеку. Читай, коли хочеш!

Поклавши книгу на її законне місце, я дивилася у вікно. Уздовж берега були ліхтарі, які ніби показували дорогу в щось невідоме, вітер легенько хитав дерева, йшов дрібний дощ - для весни це приємне явище. Трохи постоявши я вирішила все-таки лягти спати, завтра мені доведеться піти купити квіти для прикраси моєї кімнати. Зачинивши двері кімнати та вікна шторами я сіла на край ліжка. Трохи посидівши, переодягнулась у піжаму і лягла. Сон відразу прийшов,але було відчуття , що у навколишньому світі щось відбувається. Це відбилося на моєму сні, тому що я бачила якусь незрозумілу істоту, яка сказала мені, що я померла! Чи то був не сон..