VI “Караоке та вітаміни”

Сонце, оповите пухнастими хмарами, повільно опускається до горизонту. Біля університету стоїть припаркований Porsche Boxster, її рожевий глянець м’яко відбиває вечірні промені. Фей сидить на водійському сидінні, поліруючи нігті в очікуванні свого “нареченого”. Студенти різних спеціальностей виходять з закладу, і дівчина помічає пару, що тримається за руки й мило перешіптується. Коли вони проходять повз авто, Фей зітхає з заздрістю.

— Ех… Наступного року я теж так ходитиму з Ітаном. Сподіваюсь на це, — бурмоче вона, підбираючи пилочкою підборіддя.

“Мені посміхнеться фортуна, якщо мене приймуть. Батько взагалі хоче, щоб я поїхала в Німеччину.”

Відмахуючись від дурних думок, дівчина вирішує зателефонувати Вульфу і натискає на іконку у вигляді трубки. Лунають довгі гудки, і Фей вже збирається виходити з машини, та на четвертий гудок лунає голос на іншому кінці лінії: “Алло?”

— Алло, ну де ти? — запитує вона, ображено зсунувши губи й стукаючи нігтями по керму.

— Ми вже виходимо, — відповідає він. На задньому фоні чується дуже обурений м’який голос: — Ні в яке караоке я з тобою не поїду, особливо з Вальтер.

Фей одразу впізнає голос і вигукує:

— Що?! З нами буде Панфіл?! Я думала, ми тільки вдвох поїдемо в караоке. Типу у нас буде караоке-побачення.

— Взагалі-то, я йому теж саме говорив, — відповідає Джойс, говорячи за Ітана. — У мене так-то були інші справи, я так втомився і хотів піти додому, в тихій невимушеній атмосфері разом з одногрупницею. Якщо ти розумієш, про що я.

— Агов, Джойс! Віддай слухавку Ітану! — обурюється вона, виходячи з машини та притуляється до бампера. — Та й слову, що ще за одногрупниця? Новий предмет твого зітхання, через який ти сидів останнім часом у кафе Лазаря, замість того, щоб вчитися в уніку?

— Я бачу, ти вловлюєш на льоту, вже не та дурничка Вальтер, яка була в молодші часи. Але на жаль, ти помиляєшся. А зависав я у Лазаря, щоб вкотре вивести його із себе.

— Так-так, розповідай… — саркастично зауважує Фей, і нарешті бачить їх разом з незнайомкою. — О! Я вас бачу! — гукнула вона, махаючи рукою.

Панфіл озирається по сторонах, але радше помічає подругу і теж махає:

— Ага, я тебе теж бачу! Ти сьогодні на своєму рожевому Porsche?

— Так нарешті звільнила його від кайданів мого батька за хорошу успішність. А ця руденька з вами – твоя одногрупниця? — запитує Вальтер, закинувши ногу на ногу.

У відповідь чується мимовільне зітхання й коротке: — Гаразд, вішаю слухавку.

Вульф, підходячи до “майбутньої” нареченої, ніжно цілує її. Помітивши пасмо, що вибилося, з волосся дівчини, обережно заправляє його за вухо і шепоче: “Вибач, що змусив чекати”. Фей, тягне його за шийну хустку, змушуючи нахилитися вперед та шепоче у відповідь: “Усе гаразд, вовченятко”. Ітан червоніє, але лише на мить. Звільняє шаль з руки нареченої, поправляє й бурмоче:

— Я ж просив не називати мене так.

— Ой, та гаразд тобі, — каже Вальтер і ледь ляскає його по сідницях.

Його обличчя знову червоніє, але цього разу від гніву: — Яка ти невиправна, — відповідає він, але наречена тільки посміхається. Вульф обіймає Фей за талію та підводить її до Єви та Панфіла.

— Фей, знайомся – це Єва.

Патіссон виявляється вищою за Вальтер. Фей оцінювальним поглядом оглядає дівчину, але не знаходить у ній нічого особливого: висока, руда, в окулярах, веснянки по всьому обличчю та маленькі груди – цілком протилежний типаж дівчат Панфіла. Єва простягає руку:

— Приємно познайомитися, я Єва Патіссон.

Вальтер теж простягає руку. Стиснувши долоні в знак знайомства, починає трясти руку так, що у дівчини потроху почали спади окуляра з носа.

— Приємно познайомитися, — з удаваним ентузіазмом каже вона, а потім кидає погляд на Панфіла і додає: — Коли ти нам з Ітаном казав, що змінився, я не думала, що твій смак на дівчат теж зміниться.

Джойс закочує очі на її коментар. Підходить і кладе долоню на їхні руки, щоб нарешті зупинити трясіння:

— Ти зараз їй руку відірвеш.

— А? Ой! Вибач, мила, я не спеціально, — промовляє Фей та розмикає долоні.

— Нічого страшного, — відповідає Патіссон, поправляючи окуляри. — До речі, про який смак йшла мова? — запитує вона, звертаючись до Панфіла.

— Неважливо, — сухо відповідає він.

— Wieso ist es nicht wichtig?!* — жалібно вигукує Вальтер на німецькій. — Йому подобаються: яскраві, з пишним бюстом й трохи нижче за тебе, а ще… — Ітан, підходить ззаду та закрив їй рота, але вона кусає його за руку та договорює: — і з tollwütigen* характером.

— Ти маєш на увазі Інесу? — запитує Єва.

— Так!!! — радісно викрикує Фей, але різко замовкає, а потім підозріло додає: — Почекай… Ти маєш на увазі Лонг?

— Так, Інеса Лонг – моя подруга.

Западає гнітюча тиша, наче час між ними зупиняється. З кожною секундою вона стає нестерпнішою, поки, нарешті:

— Що?! — вигукує Вальтер на всю університетську площу. Ітан знову пробує затулити їй рота, але вона відкидає його руку: — Не думала, що Панфіл настільки суперечить своїм словам. А мені казав: “Ні, я б ніколи не став зустрічатися з подругою своєї дівчини, навіть якщо вона стане моєю майбутньою колишньою!”. Брехень!