І “Церемонія”

Ліверпуль – велике портове місто на північному заході Англії, де розташований університет імені Джона Мурса, один із провідних і динамічно зростальних університетів Великої Британії.

Спеціальності в ньому поділяються на три класи, кожен з яких має свій колір: зелений (ВА) – символізує  гармонію і мудрість, синій (ВЅС) – витонченість і зібраність, червоний (LLB) – хитрість та волю. Так само кожному класу належить тотемна тварина й особлива деталь форми: вовк та краватка “Регат” (ВА), орел і шийну хустку (ВЅС), опосум і краватка “Шарпей” (LLB).

Кожен підліток мріє вступити до цього особливого та престижного університету, але зробити це не так легко. Щоб набрати потрібну кількість балів, доводиться інтенсивно працювати, іноді навіть жертвуючи нічним сном. І дівчина, на ім'я Єва Патіссон, яка буквально на останньому рубежі зосереджує всі свої сили, зрештою досягає цього. Вона не завжди була найуспішнішою ученицею, але, дізнавшись про університет ім. Джона Мурса, запалилася бажанням і в останній рік повністю віддалася навчанню. Батьки Єви дуже хвилювалися, адже вперше бачили, як їхня дочка так старанно вчиться. Вони вважають, що дитина має бути в першу чергу щасливою, і тільки потім досягати успіхів. Розуміючи всі можливі труднощі, вони всіляко намагалися відмовити дівчину:

— Навіщо тобі цей університет? Ти й так можеш вступити до будь-якого престижного коледжу.

— Ні, я хочу саме сюди, — відповідала вона з твердою впевненістю.

Вони не тиснули на доньку, дозволяючи їй самостійно обрати власний шлях. І ось минає рік, перш ніж Єва отримує заповітний лист. Дівчина пищить від радощів і крутилася з ним по всьому будинку, вигукуючи:

— Я вступила!!!

Батьки, перебуваючи в легкому шоку, знову і знову перечитують лист, поки дочка приміряє університетську форму, яка йшла в комплекті. Удягнувшись, вона дивиться на себе в дзеркало і не вірить власним очам. На ній біла сорочка, поверх якої – червоний піджак із золотистим швом на рукавах. Зліва блищить значок тотемної тварини – опосум, а на шиї – та сама краватка "Шарпей". Спідниця бежевого відтінку та лаковані коричневі туфлі завершують образ.

— Ну як вам?

Батьки відриваються від листа й дивляться на неї.

— Н-не віриться, Єво, ти справді вступила до університету ім. Джона Мурса! — радісно вигукує мати, обіймаючи доньку й обсипаючи її поцілунками.

— Так, Єво, ти справжній молодець. Думаю, це потрібно відсвяткувати, — додає батько, теж приєднуючись до святкових обіймів.

Після обіймів вони вирішують поїхати до ресторану. У машині Єва пише своїм найкращим подругам – Луїзі та Інесі. Вони дружать ще зі старшої школи, і саме вони підштовхнули її вступити разом до університету.

— Дівчатка, вам прийшов лист? — запитує Патіссон у спільному чаті. Чекати довго не доводиться. Перша відповідає Інеса – засновниця та “душа”  їхньої дружної компанії.

— Ображаєш~♡, — потім надійшло фото: Інеса позує перед дзеркалом у такій самій формі, як у Єви.

— Міжнародна журналістика? — цікавиться Єва.

— Так.

— Ха, два опосуми! — долучається до розмови Луїза.

Вона відрізняється від Інеси – не така весела, радше домашня. Замість тусовок воліє проводити вечори біля каміна з книгою в руках і чашкою гарячого глінтвейну*.

— Орел! — разом із повідомленням Луїза надсилає відповідне фото. Вдягнена у таку ж білу сорочку, тільки замість піджака – синій безрукавний жакет, чорні штани з поясом й такого ж кольору шийна хустка. На формі також значок із тотемною твариною факультету, по фотографії видно, що подруга дуже пишається своїм орлом.

— Вітаю всіх нас! — додає Інеса.

— До речі, мій батько запрошує вас до нашої пекарні відсвяткувати таку подію, — пише Луїза.

— Зараз? — миттєво відповідає Єва.

— Так.

Батько Луїзи – пекар, його випічку люблять як Єва, так і Інеса. Особливо славляться його найсмачніші торти, які він робить на замовлення за прийнятною ціною. Патіссон відривається від телефону.

— Батько Луїзи запрошує нас до своєї пекарні. Поїдемо?

— А як же ресторан? — запитує батько, сидячи за кермом.

— Доведеться скасувати бронювання, я зараз зателефоную до ресторану, — відповідає мати.

Чоловік розвертає кермо автомобіля, прямуючи до пекарні. Там разом вони святкують важливу подію для них. Єва і її подруги обговорюють своє майбутнє: хоча вчитися вони будуть у різних групах, їх тішило те, що деякі предмети перетинаються за спеціальностями, а отже, матимуть спільні пари. Батьки дівчаток радіють що їхні діти вступили до такого престижного університету. Бульбашки бризкають, келихи не встигають спорожніти, а ароматні та ситні торти зникають у мить.

***

Ось і перше вересня. Єва заздалегідь готова до цього дня, але ніяк не може налюбуватися чудовою формою. Мати пропонує заплести її руде волосся у дві коси, але дівчина відмовляється, бо завжди віддає перевагу розпущеному волоссю. Взявши футляр для окулярів з робочого столу на мить зупиняється.