Кір. Неочікувана підтримка і жорсткі умови.

— Я хочу, щоб ви дещо послухали, — впевнено сказав я, коли ми з нашою саундменеджеркою Мартою нарешті залишились сам на сам в звукозаписуючій студії.

— Кіре, твоя мати суворо заборонила записувати нові пісні під час турне, — з сумнівом відповіла вона. 

— Ви просто послухайте, — я зазирнув їй в очі. — Ви ж з нами з самого заснування. Я хочу почути вашу думку, Марто Олександрівно. 

— Ну добре, — вона зітхнула. — Тільки швидко... Не треба, щоб це хтось побачив, сам розумієш, Кіре. 

— Так, — я кивнув. — Розумію. Тоді піду в кімнату запису, — я взяв гітару і усміхнувся. — Сідайте за пульт, вдягайте навушники і слухайте уважно...

***

Коли я дограв мелодію, то раптом зрозумів, що саме зараз, в цю мить, буде вирішуватись доля моєї найкращої пісні. Пісні, на яку мене надихнула незнайомка, яку я так хотів знайти, але так і не знайшов. Якщо ця пісня стане хітом, то вона точно мене почує... Але якщо зараз її забракують...

Ні, я не маю думати про програш. Ніколи не думав, і не розумію, звідки взагалі такі думки. Раніше я завжди був впевнений в собі... Певно, ця пісня просто занадто дорога мені.

Зробивши пару вдихів вдохів і  видихів видохів я спробував трохи заспокоїтись.

В принципі, навіть якщо Марта забракує її, я можу показати її членам групи, а потім навіть матері... Хтось з них обовʼязково зрозуміє, що це — майбутній хіт. 

Вирішивши, що так все й буде, я нарешті вийшов з кімнати звукозапису і зайшов до Марти Олександрівни, яка сиділа за пультом. 

— Кірю, в мене аж мурахи пішли шкірою! — дуже гучно і незвично емоційно сказала вона, щойно я зайшов. — Ця пісня... Вона змінить шоу-бізнес!

— Вам правда спододбалось? — я не міг повірити, що все виявилось так просто....

— Так! — Марта Олександрівна кивнула. — Я поговорю з твоєю матірʼю, на цю пісню чекає велика доля! Але зараз ти маєш йти додому і відпочивати, — додала вона. — Останнім часом в тебе під очима синці, тобі треба більше спати. Скоро буде друга хвиля турне...

— Знаю, — я усміхнувся. — Все буде добре, обіцяю!

— Добре, — вона усміхнулась мені у відповідь. — Йди додому. Я записала тебе, подумаємо, що можна з цим зробити... Але поки що нікому її не показуй, домовились?

— Чому? — здивувався я. 

— Просто дай мені спочатку поговорити з твоєю матірʼю, — твердо сказала вона.

— Ви теж думаєте, що вона буде проти? — я зітнув.

— Це можливо, — не стала заперечувати Марта Олександрівна. — Але я обіцяю тобі, що зроблю все, щоб ця пісня побачила світ.

— І щоб світ побачив її ,— додав я.

— Так, — погодилась вона. — Просто довірся мені, Кірю, добре? Я піду до неї завтра ж...

— Добре, — я кивнув. — Дякую вам...

***

Коли мати викликала мене «на килим», я, чесно кажучи, переживав. Марта Олександрівна дійсно поговорила з нею, вона написала мені про це дві години тому. І от мама повернулась додому і майже одразу ж покликала до свого кабінету. 

Але Марті Олександрівні пісня точно сподобалась, значить, вона мала переконати мою матір. Вона дуже любить успіх і довіряє шостому чуттю Марти Олександрівни. 

Я постукав у двері кабінету. Зазвичай я не був таким паїнькою, але сьогодні я готовий був стати ним, я був готовий на все, аби тільки світ побачив цю пісню, я відчував, що вона дуже особлива, що нею почався новий етап в моїй творчості. 

— Заходь, сідай, — почув я і одразу ж зайшов досередини, прикриваючи за собою двері.

Мама сиділа за робочим столом і щось розглядала в своєму ноутбуці. Я пройшов до столу, присів і подивився на неї.

— Отже, ти знов написав пісню, — вона відірвала погляд від ноутбука і подивилась на мене.

— Так, — я кивнув.

— Ти розумієш, що у вас все ще йде турне? Крім того, тебе запросили бути суддею музичного телешоу на TEEN TV, так як ти був вибором номер один серед їхніх глядачок...  Турне це... У тебе і без нової пісні зараз буде дуже мало вільного часу, — вона зазирнула мені в очі. — Ти це розумієш?

— Так, — я кивнув. — Але пісня вже написана. Її треба тільки вивчити... Я прописав ноти партій кожного інструменту, Слова також є. 

— Ти проігнорував факт того, що тебе запросили в судді на TEEN TV? — вона продовжувала дивитись на мене. — А ця пісня... Ти ж розумієш, що вона не зовсім в стилі «Мейджорів», — вона продовжувала дивитись на мене. 

— Ми не можемо весь час по суті переспівувати одне й те ж, — насупився я. — Це вже перестає бути музикою... Ніяких нагород і запрошень скоро не буде, ось побачиш... 

— Не правда, — не погодилась мати, — Фанаткам подобається, вони обирають тебе з року в рік, — вона знизала плечима. — Загалом, добре, я здаюсь, я не проти цієї пісні, якщо це не завадить тобі і не вибʼє з колії інших членів групи. Ніхто не повинен перенапружуватись. 

— Те, що трапилось два роки тому, не повториться, — впевнено сказав я.

— Ти не можеш знати, — мати зітхнула. — Тому якщо я тільки побачу... дізнаюсь, що тобі важко, я забороню записувати новий сінгл зараз... І тоді ми як мінімум відкладемо це до кінця шоу та турне.