Міла. Я стаю Мілою Квін

Два тижні, що  минули від дзвінка організаторів до кастингу, пролетіли для мене надзвичайно швидко.  Адже я пообіцяла батькам, що не запущу навчання. Це була їхні основна вимога — вони дозволили мені брати участь  в конкурсі за умови, що я буду в першу чергу виконувати всі шкільні завдання та готуватися до ЗНО, а коли вже залишатиметься час — буду займатися підготовкою до конкурсу. 

Отож у мене кожен день був розпланований по хвилинах. Після уроків я поспішала зробити домашні завдання, а потім слухала онлайн заняття з вокалу і тренувалася сама. 

У мене майже не залишалося часу, щоб стежити за “Мейджорами” в їхніх соцмережах, як я зазвичай робила. 

Та навіть сходити на вечірку чи дискотеку я не могла собі більше дозволити. Адже це  забирало дорогоцінний час, якого мені так не вистачало. 

В одному із занять онлайн курсу викладач рекомендував займатися самопіаром, навіть якщо людина ще не стала знаменитою. Тому я вирішила створити свою творчу сторінку у Фейсбуці та Інстаграмі, і писати там про своє життя, а також викладати записи пісень у своєму виконанні. 

Ну, записів поки що в мене не було, хіба що той один, який відправляла на конкурс — я його й виклала. А потім  взяла рештки своїх заощаджень і пішла купувати все необхідне, аби самій записувати себе на відео, робити прямі ефіри і різні інші  речі для просування в соцмережах. 

На сторінці я записалася під псевдонімом. Бо Людмила Коваленко — моє справжнє ім’я — це хоч і звучало досить милозвучно, але було нудно, аж на сон хилило. 

Тому я вирішила взяти собі псевдо Міла Квін. Ну так, може це було занадто виклично, але мені сподобалося. Принаймні, увагу привертає. 

Отож я зробила собі сторінку, виклала відео і написала допис про те, що готуюся взяти участь в конкурсі. 

Але на мою творчу сторінку щось ніхто не підписувався. Звичайно, можна було натиснути кнопку "Запросити друзів", але я подумала, що тоді про мої плани може прочитати Свят чи його мама, або ж хтось із наших однокласників прочитає і розкаже Святу. І тоді мені почнуть вставляти палиці в колеса…

Ні, краще я нікому не буду говорити про свій псевдонім і участь в конкурсі. Дізнаються вже тоді, як побачать мене по телевізору.  Але де тоді шукати читачів? Я довго ламала голову над цими питаннями, а потім вирішила від імені сторінки Міли Квін приєднатися до популярних музичних груп і там поспілкуватися, щоб мене помітили, і може, хтось зацікавиться моєю творчістю та підпишеться. 

Так і зробила. 

І там, обговорюючи відбір на “Євробачення” і учасників, які найбільше подобаються, я познайомилася з  Олегом. Він був старший від мене на два роки і навчався на другому курсі універу. Мені сподобалося, що різниця в наших статусах ( я ще школярка, а він уже студент) не вплинули на наше спілкування. 

А ще виявилося, що Олег уже брав участь у “Новій зірці”, в минулому році. І навіть пройшов кастинг та поїхав у тренувальний табір.

“Але там мене випиляли”, — написав він. 

“А що таке випиляли?” — не зрозуміла я. Уявилося, як хтось бере пилку і намагається розпиляти Олега навпіл, як фокусник у цирку. 

“Ну, вигнали, — пояснив Олег. — Там було дуже багато учасників, а потрібно було з усіх вибрати тільки десятьох. Тому я пішов на виліт. Але тепер буду знову пробувати, врахую свої помилки, і обов’язково потраплю в десятку. Тим більше, журі я сподобався.”

“А цього разу буде те саме журі?” — я закидала його питаннями, бо мені все було цікаво. 

Це вже ми перейшли у приватні повідомлення, аби не спамити у групі.

 “Я чув, що одного учасника журі точно не буде, не виходить  у нього, — признався Олег. — Хтось сказав, що розглядають кандидатуру продюсера групи “Мейджори” на участь у журі. Чи когось із учасників, це ще не точна інформація…”

“Мейджори”, — я не повірила своєму щастю. — Це дуже крута група!”

“Так, нічого особливого, — написав Олег. — Але в них вклали багато бабла. Якби в мене були такі продюсери, то й я зараз був би зіркою!”

Мені стало трохи образливо за Луку та його друзів.

“Якщо в артистів немає таланту, то хоч і сто мільйонів у них вклади — вони не будуть зірками!” — написала я. 

“Ой, не кажи, — Олег поставив веселий смайлик. — За гроші можна і з віслюка зробити суперайдола!”

Він просто заздрить — подумала я. Бо сам, мабуть, недостатньо обдарований, через що й вилетів із шоу. 

Але, звісно, я йому свою думку не сказала. Бо в цілому він був симпатичний і приємний хлопець, а ще мав розказати багато цікавого про сам конкурс і його “підводні камені”.

Як кажуть, краще вчитися на чужих помилках, а не на своїх власних…

Тому ми з Олегом продовжили листуватися і домовилися зустрітися на кастингу, обмінявшись номерами телефонів…