Кір. Вогник надії, який розпалився під час турне

Два концерти за вікенд, потім «перерва», потім новий вікенд концертів... І ще один, і ще... Так, почались чотири тижні наполегливої праці, в проміжках яких мали відбуватись зйомки шоу, інтервʼю і таке інше. Через наші чергові нагороди Ніка і мене активно запрошували на телебачення та зйомки для журналів. А я так сподівався, що зможу в проміжках між концертами написати пісню! Але осінь завжди була дуже активним сезоном... 

Перші два тижні пролетіли як один день, і я так нічого і не зробив.

Можливо, взагалі доведеться чекати двох тижнів перерви перед новорічними концертами, коли ми будемо тільки репетирувати, без концертів і розʼїздів. Тоді в мене принаймні мають бути сили та натхнення для написання чогось нового. А потім після новорічних свят знов буде тиждень-два на розслабоні, але не більше двох, бо потім підготовка до галаконцерту на день всіх закоханих. 

Здається, наші менеджери та студія готувались до концерту чотирнадцятого лютого набагато серйозніше, ніж до новорічного турне. Ну воно й зрозуміло: всі дівчата, закохані в мене та Ніка, будуть дуже хотіти потрапити на концерт саме в день закоханих... Багато з них вірило, що зможуть виловити мене, Ніка, Макса, чи Кая десь на концерті та закохати в себе з першого погляду...

В цю мить мені знов згадалась та дівчинка, яка сказала мені постаратись на тому телешоу. Чомусь вона не йшла в мене з голови. Чужа людина змогла сформулювати те, що я так хотів почути від близьких, і я не розумів, як треба було на це реагувати. Певно, вона подумала, що я зазнайка чи щось таке, я ж навіть і не подякував їй толком: вона втекла надто швидко... 

— Кірю, тебе сьогодні так темно вдягнули! — здивувалась Натка, коли зайшла в гримерну. Візажистка саме закінчувала з гримом.

Сама Натка була в короткій біленькій сукенці. Певно, їх трьох вдягнули за принципом шахівниці: Натку в біле, а Софі й Лілю, двох інших дівчат на підспіві — в темне. 

— Ага, — я кивнув. 

— Тобі дуже личить! Але незвично! Якось більш мужньо, чи що, ти виглядаєш старшим! — заявила вона.

Була така енергійна, ніби два тижні тому я її й не відшив у черговий раз. Ну Натка завжди була такою... Скільки б я їй не відмовляв — вона ніколи не здавалась. Я навіть трохи заздрив цій її рисі. Натка була дуже наполегливою... Цікаво, якби я боровся за свою мрію так само завзято, я б зміг добитись того, щоб співати нові пісні?

Хоча про що це я... Сам просив розширити репертуар, а жодної підходящої пісні так і не написав. Пробував, але все було якимось не таким, як я собі уявляв. Цетому, що я працював один, без групи? Коли творчість перестала приносити мені радість? 

— Хай щастить на концерті, — несподівано сказала Натка, зазирнувши мені в очі, а потім подалась вперед, і торкнулась губами моїх губ, прямо при візажистці. 

— Натко, — я одразу ж відсторонився.

— Це просто на удачу, — прошепотіла вона й усміхнулась, а потім швидко відсторонилась. — Добре, хлопці, ми підемо, чекаємо на вас! — весело сказала вона і разом з Лілею і Софі покинула гримерну.

— Та здайся ти нарешті! — Макс, наш клавішник і беквокаліст засміявся.

— Та ні, Кірька не здасться, — засміявся Міха, який стояв на басах і ударних. 

— Але Натка теж не здасться, — не погодився Макс. — В принципі, як і Софі щодо тебе, Ніку, — додав він. 

— Ой, та він з Софі й так мутить, — Міха продовжував сміятись. 

— Нічого я не мучу, — нарешті втрутився Нік. 

— Ага, можеш чесати про це менеджерам, але не нам, — підтримав Міху Макс. 

— Дістали, — пробурчав Нік, встаючи зі стільця. — Я вже готовий, піду, — на цих словах він пішов до дверей і покинув гримерну. 

— Блін, Нік останнім часом чорніше тучі, — буркнув Міха.

— Та він же на Кірьку ображається, як завжди, — Макс знизав плечима.

— Я все роблю як зазвичай, нема йому на що ображатись, — я зітхнув. 

— Його бісить, що ти, навіть роблячи все в впівсили, залишаєшся улюбленцем публіки, — припустив Міха.

— Мене теж це бісить, — несподівано зізнався я. 

— Що ти сказав?! — здивувався Макс. 

— Я хочу, щоб ми почали співати інші пісні, — несподівано зізнався я. — Доросліші, складніші. Максе, у нас навіть ти на беквокалі, та й дівчата, тягнуть по дві з половиною октави. Ми з Ніком тягнемо три, і октави в нас не абсолютно однакові. З таким діапазоном ми дійсно могли б заспівати щось круте. 

— Але бос не любить експерименти, — з сумнівом сказав Макс. — Хоча мене ти знаєш, я не проти... Самому б хотілось спробувати щось більш рокове. 

Почувши ці слова, я відчув, як всередині мене знов запалюється вогник, який я мав на самому початку карʼєри. Так, це саме той напрямок, в якому я маю рухатись, щоб знов закохатись в музику...

— Ми можемо написати пісню, — запропонував я. — Нову, таку, яка зможе розкрити потенціал кожного. А потім покажемо її менеджерам. Якщо в нас буде все готове і пісня вийде класною, вони нам не відмовлять!...

— Хлопці, група з розігріву майже завершила свій виступ! — сказала менеджерка, зайшовши до нас у гримерну. — Скоро ваш вихід на сцену, хутчіше виходьте!...