Коли я відчинила двері квартири і увійшла до передпокою, то на порозі мене зустріла мама.
— Привіт, доню! Як конкурс? Яке місце ви посіли зі Святом?
— Та так, ніякого… — пробурмотіла я. — Вірніше, не призове місце…
— Дивно, а я сьогодні вдень зайшла до супермаркету і зустріла там Свята з мамою… Як це він міг одночасно співати з тобою на конкурсі і купувати продукти?
Ось так завжди, як тільки я десь намагалася схитрувати, правда неодмінно вилазила назовні.
Я стояла, опустивши голову, і дивилася в підлогу.
— Міло, куди ти їздила? — суворо спитала мама.
— На телестудію… Я виграла квиток на запис інтерв’ю з “Мейджорами”... — пробурмотіла я.
— То чому ти прямо не сказала, чи ти думаєш, ми якісь звірі і тебе не пустимо?
— Я думала, що ти мене не пустиш, — кивнула я. — Що захочеш зі мною поїхати…
— Але ж у тебе був тільки один квиток?
— Ну, так…
— То навіщо мені туди їхати? Щоб постояти під дверима?
Я не знала, що сказати.
Мама зітхнула:
— Мені дуже прикро, що ти не довіряєш нам із татом. Марія Євгеніївна сказала, що ти покинула гурток. А ти нам нічого не сказала…
— Я мала виступати на конкурсі зі Святом, спеціально написала пісню, — мій голос затремтів. — Але Марія Євгеніївна сказала, що її виконуватиме Іра, бо її батько купив для гуртка колонку…
— Міло, — мама підійшла й обійняла мене. — Ну таке життя, що поробиш. Ти занадто близько сприймаєш все до серця. Адже це лише хобі, а ти так переживаєш, ніби сталося щось страшне…
— Це не просто хобі, — вперто відповіла я. — Це моє покликання. Я хочу бути співачкою, і я нею стану! І без того дурного гуртка!
Вивільнилася з маминих рук, втекла й зачинилася у ванній. А там уже дала волю сльозам. Наплакалася досхочу, увімкнувши воду, щоб назовні не було чути моїх схлипувань. Плакала водночас і через те, що викладачка нечесно вчинила зі мною, і через те, що я сама повелася як розтелепа, коли зустріла Луку. Сказати йому: “Вір у себе і тоді все вийде” — це найсмішніше, що можна було сказати “зірці”. Ото він, мабуть, потішався з іншими хлопцями, коли розповів цей прикол!
Насправді я, мабуть, хотіла, щоб саме він сказав мені такі слова…
Але хто я і хто він? Ми люди з різних світів, один раз випадково зустрілися, та більше наші дороги ніде не перетнуться…
***
Коли я все ж вийшла з ванни, на кухні за накритим до вечері столом мене чекали обоє батьків.
— Міло, треба серйозно поговорити, — заявив тато.
Такий початок не віщував нічого доброго.
Я сіла за стіл, похнюпивши голову, і приготувалася до того, що зараз мені придумають якесь покарання за брехню.
Але тато тільки спитав:
— Ти точно вирішила не ходити на гурток?
Я кивнула.
— Добре, ми тебе не будемо змушувати. Слухай, доню, як тобі такий варіант: ти вступиш на якусь нормальну спеціальність, а у вільний час будеш співати, запишешся в якусь студію чи до репетитора, в Києві без проблем можна щось знайти. Ми розуміємо, що це важливо для тебе, грошима допомагатимемо. Але ти маєш отримати нормальний диплом. Ніяких “вчитися на артистку”! Це ж для твого блага!
— Чому? — мої очі вмить наповнилися сльозами.
— Бо шоу-бізнес дуже жорстокий, — приєдналася до нього мама. — Ти ж уже побачила, що тут нічого не відбувається чесно. Без зв’язків ти нічого не досягнеш, будеш співати в якомусь ресторані чи в Будинку культури в селі, воно тобі треба? Краще працювати на нормальній роботі, а в вільний час займатися музикою, в своє задоволення!
— Отже, ви проти того, щоб я вчилася на співачку?
Вони дружно кивнули.
— Ми ж тільки добра тобі бажаємо, — сказав тато. — Коли ти трохи подорослішаєш, то сама все зрозумієш. Треба мати професію, яка годуватиме тебе. До того ж люди мистецтва часто нещасливі в особистому житті, вони не мають часу на сім’ю, дітей… А ми хочемо, щоб у тебе в майбутньому все було добре…
— А якщо я вам доведу, що я маю талант? — раптом спитала я. — Наприклад, піду на шоу “Нова зірка” і займу там перше місце? Тоді ви дозволите мені навчатися там, де я захочу?
Мама закотила очі під лоба. Здавалося, зараз вона почне на мене сваритися, але тато примирююче поклав руку їй на плече.
— Добре, — сказав він. — Хай буде “Нова зірка”, якщо тобі так хочеться. Але щоб участь у шоу не заважала підготовці до ЗНО. І якщо ти не виграєш, ти подаєш документи на нормальний, не музичний факультет. Домовились?
— Я виграю, — вперто сказала я.
Тільки зараз подумала, що це буде ще один шанс потрапити в один світ з Лукою. Адже його гурт постійно запрошували на це шоу як почесних гостей. Раптом він побачить мій виступ і зацікавиться мною?
— Добре, — сказала мама, — роби як знаєш.
Я повернулася до своєї кімнати і відразу сіла за ноут. Потрібно було прочитати все про умови участі в шоу та добре підготуватися…