Розділ 5

Софія з Максимом вже зустрічаються більше року. Він навіть запропонував їй переїхати до нього, але дівчина все ще вагалась. Працюючи вже справжнім психологом, вона не поспішала,  дивилася та аналізувала Максима, їх життя разом. Хлопець щовечора забирав її з роботи і із на міні-прогулянку містом, а потім вони повечерявши, дивилися в обіймах якийсь фільм перед сном. Все здавалось передбачуваним, доки дівчина не дізналася, що вагітна.  Побачивши дві смужки дівчина була в шоці. Вона приймала таблетки і ніколи не пропускала. Чи майже ніколи… Одного разу, в неї закінчилася упаковка і… І ось результат. Що тепер робити? Так, однозначно Софія не відмовиться від дитини, а от Максим? Яка буде його реакція. В нього стільки планів на їх майбутнє… Та вона скаже йому… Сьогодні увечері й скаже. А зараз їй потрібно поспішати на роботу. Приїхавши на роботу, дівчина мала багато маленьких пацієнтів. Завдяки роботі, дівчина трохи забула про те, що тривожило її вранці. Раптом її думки перервав телефонний дзвінок.

-Привіт, моя кохана. Яка справи? Ввечері друзі запрошують до клубу. Ти як?- спитав Максим.

-Я навіть незнаю. Я хотіла з тобою провести цей вечір… Нам потрібно про дещо поговорити.- сказала дівчина трохи нервуючись.

-А це не може почекати? Ми сто років не бачилися з друзями. Хотів тебе з ними познайомити. Трохи відпочинемо.- сказав Максим.

-Ну, добре. Якщо ти просиш…- сказала дівчина погоджуючись.

-Тоді, я за тобою заїду, переодягнешся і поїдемо.- сказав Максим.

-Гаразд.- погодилася дівчина.

-Ти чомусь засмучена. Щось сталося?- спитав Максим вловлюючи настрій дівчини.

-Нічого такого. Чекатиму увечері.- сказала вона і вимкнула телефон.

****

Красиво вдягнувшись та підправививши мейкап та зачіску дівчина вийшла з кімнати, де на неї вже чекав хлопець. Він теж переодягнувся  і тепер виглядав дуже стильно.

-Де моя красуня?- спитав він, підходячи та цілуючи дівчину.

-Тут. А ти теж нічого так.- сказала дівчина, поправляючи комірець  джинсового піджака.

-Ну, що поїхали?- спитав він весело поглядаючи на кохану дівчину.

-Так, звісно.- сказала вона і вони рушили в клуб

Приїхавши туди, Софію познайомили з трьома хлопцями та чотирма дівчатами. Це були друзі Максима. З якими він був на стажуванні за кордоном. Вони всі були дружелюбні та прийняли Софію в свою компанію. Вечір минув не помітно. Лише коли всі пили алкогольні напої, дівчина сказала, що в неї болить голова, тому пила сік.

-А ви того, не чекаєте на поповнення?- спитала дівчина  Аліна.

-Та ні, ми ще не достатньо  нагулялися. Думаю, що про дітей нам поки думати рано.- сказав Максим, чим дуже засмутив Софію, своїми словами, але вона нічого не сказала йому на це.

 Приїхавши додому вони так втомилися, що лягли спати. Запланована розмова була відкладена на завтра. А в обід їй стало погано і вона втратила свідомість. Прокинулась вона в лікарні, де біля неї стояв заклопотаний коханий.

-Де я? Я що в лікарні? Що сталося?- дівчина намагалася встати.

-Так, ви в лікарні, юна леді. На ранніх термінах вагітності таке може бути, тому я випишу вам вітаміни. А ви пообіцяєте сходити до жіночого лікаря.- сказав лікар, що стояв з іншого боку ліжка і його Софія відразу не помітила.

-Що? Ти вагітна?- здивовано спитав Максим.

-Так, я хотіла тобі сказати ввечері.- сказала вона.

-Добре, ви тут трохи поговоріть, а я вам поки виписку оформлю.- сказав лікар, залишаючи їх на одинці.

-Я хочу залишити її. Для мене вона вже є моєю частинкою. Моя матір мене покинула, тож я не хочу перетворюватися на неї..- сказала Софія, кладучи руку на живіт.

-Я не знаю що тобі сказати. Я маю це переварити.- сказав їй Максим.

-Я розумію. Подумай.- сказала дівчина, даючи коханому час на роздуми.

Минуло декілька тижнів, Максим весь цей час уникав Софії. Вони почали зустрічатися рідше. Дівчину це засмучувало, але вона вирішила дати йому шанс подумати. Доки одного вечора він приїхав знову її забрати з роботи. В руках він тримав величезний букет.

-Привіт.- привітався він з дівчиною.

-Привіт. Це тобі.- сказав він даручи їй букет.

-Дякую.- сказала дівчина.

-Як себе почуваєш? Можемо з тобою проїхати в одне місце?- спитав він.

-Все добре. Поїхали.- погодилася Софія.

В машині грала романтична музика, а Максим здавався загадковим. Віндивився то на дорогу, то на неї.

-Як твої справи? – поцікавилася дівчина, бо дуже скучила хза коханим.

-Ці два тижні пролетіли, як одна хвилина, бо я дуже багато думав і готував для тебе сюрприз.- сказав Максим, торкаючись її руки.

-А мені тебе дуже не вистачало…- сказала дівчина не зводячи погляду з хлопця.

-Знаю. Мені тебе теж.- сказав він, нарешті зупиняючи авто.

Це було невеличке плаваюче кафе по річці. Вони піднялися на нього і попливли по річці.