Шлях до святості
Розділ 7: Світло, що сяє в темряві
Анна сиділа біля вікна притулку, де вона проводила більшу частину свого часу. Сонце заходило, залишаючи золотисте світло на горизонті. У руках вона тримала Біблію, яку їй подарувала літня жінка в церкві. На сторінці був вірш із книги Ісаї: "Ті, що ходять у темряві, побачать світло велике" (Іс. 9:2).
Ці слова були близькими до її серця. Вона згадувала своє життя до моменту змін — біль, втрати, страх. І тепер, дивлячись на себе, вона розуміла, як Божа любов і віра трансформували її.
Анна помітила жінку, яка щойно прийшла до притулку. Вона виглядала спантеличено і налякано. Анна підійшла до неї, сіла поруч і сказала: "Я знаю, як це — почувати себе загубленою. Але знай, що тут ти знайдеш людей, які допоможуть тобі. І Бог завжди поруч, навіть у найтемніші моменти."
Того вечора жінка вперше посміхнулася. Анна побачила у її очах той промінь надії, який колись запалився і в її серці.
Служіння стало для Анни сенсом життя. Вона відчувала, що через допомогу іншим вона стає ближчою до Бога, ближчою до святості. Вона зрозуміла, що святость — це не стан, а щоденна подорож, сповнена віри, любові та милосердя.
Відредаговано: 28.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
