Глава 1

ГЛАВА 1

– Діанко, люба, тут тобі кур’єр дещо доставив! – на кухню впливла мама, несучи перед собою величезний букет білих і рожевих троянд і якийсь згорток.

Сестра, яка методично розправлялася з вівсянкою на воді і якимось дуже корисним, але огидним на смак овочевим соком, байдуже подивилася на неї.

– Записка до цього додається?

Наша завжди безвідмовна і добра матуся, як завжди, замість того, щоб присікти спроби примхливої сестри зробити з неї безкоштовну прислугу, негайно полізла перевіряти. Я мимоволі скривилася і відклала папери з тезами моєї майбутньої дисертації.

– А сама подивитися не можеш? Мамо, ти сідай, поснідай нормально! Тобі, між іншим, на роботу ще треба.

– Та нічого, Емілі, мені не важко, – примиряюче посміхнулася мама, явно бажаючи припинити назріваючий конфлікт у зародку.

Коли ми з Діаною сварилися, вона завжди сильно переживала. А це траплялося постійно! Стосунки у нас з молодшою сестричкою не склалися чи не з її народження. Якщо не собачимося, то просто ігноруємо одна одну. Втім, це й не дивно. Ми повні протилежності. Як зовні, так і за характером.

Я візуально пішла в матір. Середнього зросту, руда, з веснянками і жіночною, трохи схильною до повноти фігурою. Хіба що очі у мами сірі, а у мене чорні. Не потвора, звичайно, але й не красуня. Швидше, миловидна.

Ось тільки поряд із сестрою, батьком якої був не хто-небудь, а світлий ельф, всі мої чесноти якось відразу зводилися нанівець. Діана – чарівне біляве створіння з синіми, дуже яскравими очима і бездоганною витонченою фігурою, за якою вона ретельно стежила.

З самого дитинства ця хитра бестія зрозуміла, які переваги дає її зовнішність. І безсоромно цим користувалася. Всі навколишні розчулювалися і поспішали виконати найменші примхи маленької маніпуляторши. Мене сестриця наполегливо засувала як можна далі, щоб не приведи Творець, не висунулася хоч разочок на перший план.

Коли ж у Діани ще й магія Повітря відкрилася, вона перетворилася на справжнього монстра. І так надмірна зарозумілість роздулася до небес. Ну, ще б пак! Маги в нашому королівстві мало не прирівнювалися до аристократів, навіть якщо народилися у звичайній сім’ї.

Діана тепер всіляко давала зрозуміти, що стоїть набагато вище за нас із мамою. І ставлення до неї повинно бути відповідне. Наша добра родителька терпляче зносила всі її бзіки. Я ж цього робити не збиралася. Теж мені аристократка знайшлася! Ось нехай спочатку досягне чогось у житті, а не сидить на маминій шиї, тоді й ніс задирає! А так мама їй і навчання в Академії оплачує. Працює як проклята, щоб у дочок було все не гірше, ніж у інших. І терпляче зносить споживацьке ставлення.

Я мимоволі зітхнула. От характери в нас із мамою точно різні! Ніколи не терпіла несправедливості і зарозумілого до себе відношення. І навіть якщо не могла дати гідну відсіч, то хоча б словесно огризалася. Може, ще й через таку сестричку стала колючою і замкнутою. З усіх сил намагалася хоч якось вибратися з тіні Діани.

Зробила ставку на розум. Налягала на навчання так, що зуміла закінчити школу з відзнакою і безкоштовно поступити в Академію немагічних і магічних наук. Її, до речі, студенти між собою називають «Анемоном» для зручності.

Нехай магії в мені й немає, але я обрала спеціальність, яка мені подобалася, з інших наук. «Міжрасова психологія». Швидше за все, і тут зіграли свою роль мої непрості стосунки з сестрою. Було цікаво зрозуміти: вона таке стерво через ельфійську кров або сама по собі.

Як би то не було, три дні тому я закінчила «Анемон» і тепер є щасливою власницею диплома «спеціаліста з міжрасової психології». Діана ж зі скрипом закінчила третій курс. І як ще не вилетіла з її байдужим ставленням до всього, крім зовнішності і відносин з хлопцями?!

Хоча, чудово знаю, як. Ще більше спохмурніла. Варто Діані чарівно посміхнутися і поплескати довжелезними віями, як чоловіки-викладачі танули.

А от з жінками доводилося гірше. Я всміхнулася, згадавши, як Діана ледь не вилетіла з «Анемону», засипавшись на іспиті з «Теорії магії». Товстуха Гіацинта її недолюблювала за лінощі та легковажне ставлення до навчання. Але тоді Діані вистачило нахабства звернутися до самого ректора. І той втрутився, вплинувши на Гіацинту.

М-да, сестричка не пропаде в житті, це точно! З чоловіків завжди вміла мотузки плести. Ще й перебирає кавалерами, водячи за ніс одночасно декількох.

Всі ці думки промайнули в голові, поки мама діставала з букета записку.

– Це від Глена Вінстона, – прочитала мама. – Який усе-таки гідний хлопець! Ще й перспективний артефактор, – промовила вона з натяком, поглядаючи на молодшеньку. – Він тебе запрошує сьогодні ввечері на концерт ельфійської музики. Тут два квитки.

– У-у-у, нудота! – скривилася Діана. – Краще б на танці покликав! А в пакунку що?

Вона проігнорувала мій засудливий погляд, продовжуючи потягувати щось зелене зі склянки. Мама відклала квіти і почала розгортати обгортковий папір.

– Тут, напевно, якась прикраса, – промовила вона, дістаючи невелику скриньку, обиту рожевим оксамитом.

Нарешті в очах Діани спалахнув інтерес, і вона вимогливо простягнула свою тонку ручку.

– Дай сюди!