Шлях до серця

17.

Плач припинився, настала тиша.

 - Не бійся, це я Олена. Я тебе шукаю. Виходь. Ну будь ласка. Я зараз теж заплачу.

Вона ще не бачила її, але почула голос дівчинки.

 - Якщо ще й ти будеш плакати, то ми тут усе заллемо.

І різко вибігла до Олени, вона ледь встигла відкрити обійми, а потім і Денис вийшов.

Вже трохи пізніше, коли вони з Вадимом їх нагодували і сиділи в машині на задньому сидінні, обіймаючись у Олени з'явилась хвилина розпитати їх про все.

 - Ми з  Олею так злякалися, що сказати несила.

 - Ми теж, - промовив Денис.

 - Але чому ви втекли? Як наважились на це?

 - Це Яна  придумала, а я не міг її саму відпустити. Вона хотіла побачити зоопарк.

 - Добре хоч його знайшли, - промовив Вадим, який досі мовчав.

Діти дивились на нього з цікавістю та подивом

 - Це Вадим, мій друг, - сказала Олена.

 - Я Денис.

 - А я Яна.

 - Ми повернемось в притулок? - Денис був дуже серйозний.

Олена не знала, що сказати. 

 - Ми відвеземо зараз тебе до Олі. Поки будуть готуватися документи, потрібно повернутися назад.- а потім  повернувшись до Яни промовила

 - А ти поїдеш з нами, а потім теж туди ж. І більше ніяких витівок з утіканням. 

Вадим віз їх швидко до Олі на квартиру, де вони вже їх чекали. Потім подзвонила Юлії Миколаївні і сказала, що вони їх знайшли і привезуть завтра, щоб не хвилювалися. 

Оля біля під'їзду вже чекала на них, поряд був Іван Дмитрович. Хлопчик радісно вибіг на зустріч і вони не обертаючись пішли в під'їзд.

 - На зв'язку. Завтра зранку в притулку.

Оля мовчки махнула головою.

Олена обняла Яну і ніжно посміхнулась. Дівчинка довірливо дивилась на неї.

 - Може поїдемо до мене. Тим паче я хотів свій будинок показати.

 - Добре. 

В дорозі Яна все розповідала про свої пригоди і відчуття . Олена дивувалась її сміливості і відсутності будь якого переляку.

Вадим привіз їх до себе додому, познайомив з Світланою і Миколою. Сам сказав, що в нього справи і йому потрібно поїхати на деякий час до вечора.

Анатолій Миколайович директор фірми партнера був на роботі. Вадим впевнено зайшов до кабінету.

 - Добрий день, Анатолій Миколайович. Ми тут з Алексом у звіті знайшли прогалину. Може то ваша ініціатива?

 - Я не маю уявлення про що ви?

 - Я зараз покажу вам,- Вадим дістав папери.

Анатолій Миколайович уважно вдивлявся у цифри. 

 - Може то ваша проблема?

 - Ми все досконально перевірили .

Анатолій Миколайович не квапився з відповіддю.

 - Ваша дружина Ліза,- Вадим з подивом дивився на нього.

 - Колишня дружина.

 - Пані Ліза, хотіла зробити якийсь об'єм роботи, ми перевели гроші на рахунок, але результат так і не отримали. Думали ви в курсі.

 - Перший раз чую. Ну нічого розберемось. Тільки , будь ласка, на майбутнє тримайте мене чи Александра у курсі, щоб не повторилася ця дивна ситуація.

 - Добре,- відповів він.

 - До побачення,- сказав Вадим виходячи з кабінету і думаючи, що треба подзвонити колишній.

Але не зараз, йому треба підготуватися.

Вадим мчав додому, як ніколи. Йому цікаво було побачити реакцію дівчат і почути їхню думку про будинок.

Він знайшов їх у дворі, вони сиділи разом біля стола і пили чай.

 - Ну як ваші справи дівчатка?- він сів навпроти їх.

 - Ваш будинок величезний і гарний, не розумію навіщо вам інший, - сказала Олена.

Вадим уважно на неї подивився і не відповідаючи перевів погляд на Яну.

 - А ти як думаєш Яночка?,- звернувся він до дівчинки.

 - Ваш будинок , як наш притулок, великий, але дуже нудний.

 - Це точно, - відповів він і ледь посміхнувся. - Але я думаю ти допоможеш його розвеселити.

Дівчинка щасливо посміхнулась, потім вони вечеряли, розмовляли. Через деякий час дівчинка сказала, що втомилася і Олена повела її вкладати спати, в кімнату яку показав ій Вадим.

Коли вони знову залишились в двох, Олена не могла стримати сліз. Вона обіймала і одночасно сварила її.

 - Як ти могла так повестися.А якщо б вас викрали і ми б ніколи не зустрілися більше?  Чуєш ніколи?

Дівчинка схвильовано дивилась на Олену.

 - Я не подумала. 

 - Пообіцяй, що більше такого не зробиш! Будеш слухняною і завжди будеш розповідати де ти!

 - Обіцяю.

І вже через хвилин 20, Яна довірливо пригортаючись до Олени спала.

Олена встала і походивши туди сюди завмерла посеред кімнати. Як себе поводити? Може зробити вигляд ніби вона заснула, а вранці прокинутись і сказати, що все це випадково вийшло. Олені стало неймовірно страшно знову, так як уві сні, коли вона вперто не хотіла відчиняти двері.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше